Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow дисц-дім arrow ДІАЛЕКТИКА
   

ДІАЛЕКТИКА

[грец.- мистецтво ведення бесіди, полеміки] - 1) В давньому значенні - мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення і подолання суперечностей у судженнях супротивника. 2) В сучасному, марксистському розумінні - філософська наука про універсальні закони руху і розвитку природи, суспільства і мислення; революц. метод пізнання й перетворення світу. Як філос. теорія Д. є продуктом тривалого істор. розвитку наук. пізнання людства. В історії цього пізнання, в процесі нагромадження наук. знань на основі розвитку сусп.-істор. практики відбувалась закономірна зміна способів підходу до вивчення об'єктивної дійсності, зміна способів мислення. Д. стародавніх мислителів спиралась гол. чином на заг. споглядання явищ природи й не була ще теор. висновком з наук. відкриттів, мала наївний і здогадковий характер. У період, коли відбувся перехід до експериментального вивчення явищ природи, їхньої класифікації, анатомування і т. п., в пізнанні став переважати метафізичний спосіб мислення (див. Метафізика). В 19 ст. цей підхід вступив у глибоку суперечність з розвитком науки, яка все більше розкривала діалектичний характер процесів природи. Перші спроби подолати метафіз. спосіб мислення здійснено в класичній німецькій філософії кінця 18 - поч. 19 ст., особливо в філософії Г.-В.-Ф. Гегеля. Піддавши рішучій критиці метафіз. спосіб мислення, він протиставив йому теорію діалектичного мислення, щоправда, розроблену з позицій ідеалізму. Значний крок уперед порівняно з Гегелем зробили революц. демократи 19 ст., зокрема О. І. Герцен, М. Г. Чернишевський, І. Я. Франко та ін., які прагнули розробити Д. на основі матеріалістичного світогляду. Проте всебічно науково обгрунтували об'єктивність законів Д. лише К. Маркс і Ф. Енгельс - вожді й ідеологи пролетаріату, які перетворили Д. на заг. метод пізнання й революц. перетворення світу. Встановивши, що закони Д. є універсальними законами об'єктивної дійсності, що Д. мислення є відображенням Д. буття, вони на матеріалістичній основі розробили осн. принципи теорії діалектичного способу мислення, діалектичної логіки. Марксистська Д. дає найглибшу, всебічну й найбагатшу за змістом теорію розвитку. Вона вчить, що ні в природі, ні в суспільстві, ні в мисленні немає нічого, що не перебувало б у стані змін, бо все, що існує, має свої внутр. суперечності, які неминуче змушують його змінюватись, набирати нових форм, розвиватися. Розв'язання суперечностей є переходом від одного якісного стану до іншого, що завжди здійснюється у формі стрибка, перериву поступовості, шляхом переходу кількісних змін у якісні, які є, зрештою, переходом від нижчого до вищого, поступальним спіралеподібним розвитком, де вищий ступінь заперечує нижчий, зберігаючи і вдосконалюючи на новій основі надбання минулого. Осн. законами Д. є перехід кількісних змін у якісні, єдність і боротьба протилежностей, заперечення заперечення закон. Д. розкриває й об'єктивні закономірні зв'язки між необхідністю і випадковістю, можливістю і дійсністю, сутністю і явищем, змістом і формою, свободою і необхідністю тощо. Ядром Д., її визначальним принципом є закон єдності і боротьби протилежностей, вченая про суперечності як внутр. причину саморуху й саморозвитку всього існуючого. Матеріалістична Д. є заг. методом пізнання, який забезпечує єдино правильний підхід до розв'язання корінних проблем теорії і практики. Знання заг. законів розвитку, яке дає Д., створює можливість розібратися в минулому, правильно зрозуміти процеси, що відбуваються в сучасному, передбачити майбутнє. Геніальним практичним застосуванням принципів діалектичного методу є "Капітал" К. Маркса. Після К. Маркса і Ф. Енгельса великий вклад у розвиток Д. як філос. науки вніс В. І. Ленін, який особливо підкреслив значення закону єдності і боротьби протилежностей, розкрив теоретично пізнавальну функцію Д., визначив осн. принципи дальшої теор. розробки Д. як теорії розвитку, логіки і теорії пізнання (див. Єдність діалектики, логіки і теорії пізнання).

Марксистсько-ленінська Д. виникла і розвинулась на соціальному грунті класової боротьби пролетаріату й здобула визнання як наука в процесі гострої боротьби з бурж. ідеологією, з опортунізмом і ревізіонізмом, а також у процесі практичного застосування її принципів до розв'язання корінних проблем сучас. Наук. пізнання і сусп. практики. Як складова частина марксистсько-ленінської філософії матеріалістична Д. є теор. фундаментом будівництва комунізму.

Літ. див. до ст. Діалектичний матеріалізм.

В. І. Шинкарук.

 

Схожі за змістом слова та фрази