Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ват-великі arrow ВЕЛИКА ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ
   

ВЕЛИКА ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

- буржуазно-демократична революція 1789-94 у Франції. Була результатом кризи феод.-абсолютистської системи. Виявом її стали глибокі суперечності між третім станом (буржуазія, селянство, робітники мануфактур, міська біднота) і пануючими привілейованими станами - дворянством та духівництвом. Провідною силою третього стану виступала буржуазія, яка була на той час революц. класом. Осн. суперечності суспільства поглибилися фінансовою, торг. і пром. кризою, а також неврожаєм і голодом попередніх років. У 1788-89 в країні склалася революц. ситуація. За цих умов монархія змушена була піти на поступки: скликати збори нотаблів (представників вищого дворянства, духівництва і чиновництва), а 5.V 1789 - Генеральні штати. Депутати третього стану, обрані в Генеральні штати, і ті, що приєдналися до них від перших двох станів, 17.VI оголосили себе Національними зборами, а 9.VII - Установчими зборами. Відкрита підготовка реакційних кіл на чолі з королем Людовіком XVI до розгону Установчих зборів стала приводом до революц. виступу нар. мас 13-14.VII у Парижі. Перший етап револю-ц і ї (14. VII 1789-10.VІІІ 1792). 14.VII 1789 повсталі маси столиці штурмом оволоділи Бастілією - держ. тюрмою-фортецею. Незабаром революція охопила всю країну. В містах народ замінював старі органи влади новими, бурж. муніципальними органами. В Парижі та ін. містах буржуазія створила свої збройні сили - Національну гвардію. Результатом революц. піднесення в країні стала Декларація прав людини і громадянина, прийнята 26. VIII 1789 Установчими зборами. Перший етап революції - період панування великої буржуазії та її партії - партії конституціоналістів (керівники - О.-Г. Мірабо, М.-Ж. Лафайєт, Ж.-С. Байї) і ліберал. дворянства. Однак ряд декретів, проголошених Установч. зборами, виражав інтереси всього третього стану, мав прогресивний характер (про скасування поділу населення на стани, про передачу церк. майна нації, про контроль д-ви над церквою, про поділ країни на 83 департаменти, про знищення цехів, про ліквідацію обмежень пром. виробництва і торгівлі). Установчі збори 1791 прийняли конституцію, за якою Франція стала конституційною монархією. Проте буржуазія не ліквідувала осн. феод. повинностей, прагнула стримати розмах революц. руху, усунути нар. маси від участі в політ. житті (декрети про запровадження цензової виборчої системи і поділ громадян на "активних" і "пасивних"). Ле Шапельє законом (1791) заборонялось проведення страйків і створення робітн. спілок. Антидемократична політика великої буржуазії викликала невдоволення широких нар. мас. Все більшу роль відігравали політ. клуби (якобінців, кордельєрів та ін.). Зростав вплив демократичних газет, зокрема газ. "Друг народу", яку видавав Ж.-П. Марат. Людовік XVI, не маючи змоги власними силами придушити революцію, вступив у таємні переговори з монархами єв-роп. д-в, які готувалися до інтервенції проти Франції. 17.VII 1791 на Марсовому полі в Парижі відбулася демонстрація трудящих, які вимагали встановлення республіки. За наказом Установчих зборів Нац. гвардія розстріляла демонстрантів. Це свідчило про те, що велика буржуазія перетворилася на контрреволюц. силу. 1.Х 1791 зібралися Законодавчі збори, обрані замість Установчих зборів на основі нової конституції. Більшість місць у цьому органі належала фельянам (конституціоналістам), меншість - якобінцям, із складу яких незабаром виділилися жірондисти. Між цими угрупованнями розгорнулася боротьба особливо в питанні війни проти єв-роп. коаліції монарх. д-в. У 1792 у війну проти революц. Франції вступили Австрія, Пруссія і Сардінське королівство, 1793 - Великобританія, Нідерланди, Іспанія, Неаполітанське королівство та ін. д-ви. В єдиний табір об'єдналася внутр. і зовн. контрреволюція. Патріотичне піднесення франц. народу вилилося у повстання 10.VIII 1792, яке повалило тисячолітню монархію і усунуло від влади велику буржуазію та ліберальне дворянство. Другий етап революції (10.VШ 1792 - 2.VІ 1793) характеризувався дальшим піднесенням В. ф. р. Респ. франц. армія здобула перемогу над австро-прусськими військами під Вальмі (20.ІХ 1792) і біля Жемапе (6.ХІ 1792). 21.IX 1792 на основі заг. виборчого права (для чоловіків) був обраний Конвент, який прийняв рішення про ліквідацію монархії, а 22.IX проголосив Францію республікою. В Конвенті розгорнулася боротьба між жірондистами (Ж.-П. Бріссо, П. Верньйо та ін.), які прагнули не допускати дальшого розвитку революц. процесу, і якобінцями (М.-М. Робесп'єр, Ж.-П. Марат, Ж.-Ж. Дантон, Л.-А. Сен-Жюст та ін.), що відображали прагнення серед/ і нижчих прошарків буржуазії, селянства і плебейства до поглиблення і розширення революції. Якобінці домоглися віддати Людовіка XVI до суду і винести йому смертний вирок. 21.І 1793 короля було страчено. Навесні 1793 погіршало екон. і воєнне становище країни; посилилися сел. рух і виступи міської бідноти. Це привело до дальшого загострення класової боротьби у Франції. Виразниками інтересів плебсу виступили "шалені", які вимагали встановлення максимумів (твердих цін на продукти харчування) і боротьби проти спекуляції. Враховуючи вимоги мас і політ. обстановку, якобінці пішли на союз з "шаленими". В цей час франц. війська зазнали поразки в Бельгії. Командуючий Центр, армією ген. Ш. Демур'є, який був тісно зв'язаний з жірондистами, зрадив революцію. Роялісти організували контрреволюц. повстання у Вандеі (див. Вандейські війни), яке поширилось на всю Бретань. За цих умов якобінці, незважаючи на опір жірон-дистів, домоглися, щоб Конвент 4.V 1793 прийняв декрет про максимуми. Жірондисти посилили репресії проти нар. рухів, зблизилися з відкрито контрреволюц. елементами. Така політика жірондистів викликала нар. повстання 31.V - 2.VI 1793, яке завершилося переходом влади до рук якобінців.

Третій етап революції (2. VI 1793-27/28.VII 1794) - найвищий в її розвитку, етап революц.-демократичної диктатури якобінців. Останні прийшли до влади в критичний для країни момент. Бл. 2/3 тер. Франції було охоплено контрреволюц. повстаннями. Війська інтервентів вторглися з Пн., Сх. і Зх. Країна зазнавала голоду. Якобінці, розв'язавши революц. ініціативу мас і очоливши їх, відстояли завоювання народу, відбили сили інтервентів, підготували перемогу республіки. Якобінський Конвент передав селянам общинні землі та землі емігрантів, повністю ліквідував феод. права й привілеї, розв'язавши тим самим агр. питання на демократич. основі. Завдяки цьому сел. маси стали на бік якобінців. 24.VI 1793 Конвент затвердив нову конституцію, за якою Франція проголошувалась демократичною республікою. Але критичне становище республіки примусило якобінців відкласти запровадження конституції і. встановити режим революц.-демократичної диктатури. Влада була зосереджена в руках Конвенту, Комітету громадського порятунку (гол. орган революц. уряду) та Комітету громадської безпеки, які спиралися на орг-ції революц. нар. мас. У відповідь на контрреволюційні виступи і терористичні акти внутр. реакції (вбивство Ж.-П. Марата, Ж. Шальє та ін.) якобінська диктатура запровадила терор і репресії проти контрреволюціонерів, спекулянтів і саботажників. У серпні 1793 якобінці розгромили "шалених", які вимагали задоволення соціальних вимог найбідніших верств населення, введення в дію конституції 1793. Але під тиском плебейських мас 29.IX 1793 Конвент прийняв декрет про заг. максимум. За короткий час якобінці створили масову армію, налагодили воєнне виробництво, на командні посади в армії висунули талановитих людей з низів. 26.VI 1794 в битві поблизу Флеруса франц. армія завдала поразки інтервентам. З поч. 1794 в якобінському блоці розгорнулася внутр. боротьба. В березні - квітні 1794 робесп'єристи, що очолювали революц. уряд, розгромили ебертистів (ліві якобінці), в квітні - дантоністів (праве крило якобінського блоку, представники нової буржуазії). Внутр. боротьба ослабила якобінську диктатуру. 9 термідора (27/28.VII 1794) внаслідок контрреволюц. перевороту її було повалено (див. Термідоріанський переворот). До влади знову прийшла велика буржуазія.

В. ф. р., ліквідувавши феод.-абсолютистський лад, розчистила шлях до розвитку вищої і прогресивнішої на той час соціально-екон. формації - капіталізму. Вона заклала основи революційно-демократичних традицій французького народу. Революція мала великий вплив на розвиток громадсько-політ. думки країн Європи. Посилились антикріпосницькі настрої в Росії. Свідченням цього були виступи О. М. Радищева, П. І. Челищева, Ф. В. Кречетова, М. І. Новикова та ін. Ідеї В. ф. р. знайшли своє відображення в програмах декабристів. На Україні під впливом її ідей І. П. Котляревський у поемі "Енеїда", В. В. Капніст у комедії "Ябеда" і "Оді на рабство" піддали критиці феод.-абсолютистський лад. В. Н. Каразін склав ряд ліберальних проектів перебудови держ. управління і г-ва Росії. Велика французька революція позначилася на творчості українського філософа Я. П. Козельського, просвітительській і культурній діяльності К. Пузини, О. О. Палицина, І. С. Римського та ін.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Святе сімейство. Твори, т. 2; Маркс К. Борьба якобинцев с жирондистами. Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 3. М.-Л., 1929; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 11. В хвості у монархічної буржуазії чи на чолі революційного пролетаріату і селянства?; т. 32. Війна і революція.- Чи можна залякати робітничий клас "якобінством"?: Французская буржуазная революция. 1789-1794. М..Л., 1941; Манфред А. 3. Великая французская буржуазная революция XVIII века. 1789-1794. М., 1956; Тарле Е. В. Рабочий класс во Франции в эпоху революции. В кн.: Тарле Е. В. Сочинения, т. 2. М., 1957; Из истории якобинской диктатуры. Одесса, 1962; Джеджула К. Е. Россия и Великая французская буржуазная революция конца XVIII века. К., 1972; Коваленко Л. А. Велика французька буржуазна революція і громадсько-політичні рухи на Україні в кінці XVIII ст. К., 1973; Жорес Ж. История Великой французской революции, т. 1 - 3. Пер. с франц. М.-Пг., 1920-23.

К. О. Джеджула.

Велика французька революціяВелика французька революція

Велика французька революція

 

Схожі за змістом слова та фрази