в біології - складні нервові структури, функцією яких є сприймання та наступний аналіз подразнень, що діють на організм. А. складаються з рецептора (перетворює енергію зовн. подразнення на процес нервового збудження), провідникової частини (проводить імпульси збудження від рецептора до мозку та всередині мозку) і центр. частини (завершує аналіз сигналів подразнення). В процесі функціонування А. створюють в мозку модель зовн. середовища, спрямовуючи поведінку організму відповідно до змін цього середовища. А. поділяють за характером енергії, до сприймання якої вони пристосовані, або за характером відчуттів, що виникають у людини при роботі їх. Діяльність А. грунтується на взаємодії нервових процесів збудження та гальмування. А. вивчають за допомогою сучас. електрофізіол. методів дослідження.
Поняття "аналізатори", що його запровадив у фізіологію І. П. Павлов (1909), є однією з основ діалектико-матеріалістичного розуміння відчуття (див. Відображення теорія), п. Г. Костюк.
