Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow мінл-міш arrow МІСТОБУДУВАННЯ
   

МІСТОБУДУВАННЯ

— теорія і практика планування та забудови міст, що охоплює широкий комплекс соціально-економічних, сан-гінєнічних, технічних і архітектурних проблем. М. як вид архіт. й будівельної діяльності визначається соціальним ладом і рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, культурою, природно-кліматичними умовами й нац. особливостями країни. М. має глибоку історію. Вже в серед. 3-го — на поч. 2-го тис. до н. е. давні цивілізації при забудовах населених пунктів (Хараппа й Мохенджо-Даро в Індії, Вавілон, столичні міста стародавніх Китаю, Єгипту, Ірану, Бірми та ін.) використовували елементи регулярного планування. В М. Греції Стародавньої склалися принципи регулярного планування міст з виділенням політ. і реліг. центрів (агора й акрополь). Таке планування набуло поширення й у буд-ві міст у грец. колоніях (Херсонес у Криму, 5 ст. до н. е., та ін.). У Римі Стародавньому воно стало панівним (Помпея, Остія та ін.). Зароджувалася теорія М. (трактати Вітрувія, 1 ст. до н. е.). Для середньовічних міст Європи характерна нерегулярна, лінійна й радіально-кільцева планувальна структура, з фортечними стінами по периметру (Нердліген, Німеччина; Краків, Польща; Прага, Чехія, та ін.). В давньсрус. М. характер планування визначався особливостями рельєфу; міста частіше будували на височинах біля злиття рік (Київ, Чернігів, Новгород, Псков). Центром міста був дитинець, який, крім оборонної ролі, мав значення громад. й політ. центру. Вулиці звичайно сходилися до воріт (місто Ярослава в Києві) або до міської торг. площі (Новгород). Класичним прикладом радіально-кільцевого планування є забудова середньовічної Москви. В епоху Відродження для міст Зх. Європи характерне регулярне планування центрів і створення ансамблів площ (ансамбль пл. Капітолію в Римі, 1546, арх. Мікеланджело). Тоді розроблялися проекти т. з. міст-фортець (арх. Ф. Мартіні, Вазарі Молодший, В. Скамоцці), розвивалася теорія М. (Л. Б. Альберті). Регулярне планування центрів характерне для міст зх. Областей України [Львів, Станіслав (тепер Івано-Франківськ) Броди та ін.]. Для М. епохи барокко типові парадні ансамблі, які мали уособлювати силу й велич влади (Версаль, П'яцца дель Пополо в Римі). В серед. 18 — на поч. 19 ст. міста Європи будували з прямокутною мережею вулиць і системою відкритих площ, до ансамблів входили й набережні (площа Згоди в Парижі, 1753—75, арх. Ж. Габрієль). На основі трипромене-вої планувальної схеми будувався Петербург (1703, арх. Леблон). На Пд. України розвивалася три-променева схема центру міста [Катеринослав (тепер Дніпропетровськ) 1790, арх. І. Старое] і прямокутна мережа кварталів (Миколаїв, з 1789, інж. І. Князев; Одеса, 1794, інж. Ф. Деволан). До найбільш відомих містобудівних ансамблів належить Кругла площа в Полтаві (з 1809). В епоху капіталізму міста розвивалися стихійно. Криза капіталізму стимулювала розвиток містобудівних теорій: дезурбанізм, пов'язаний з ідеєю міста-саду, й урбанізм (проекти арх. Me Корбюзье). В 20-х pp. 20 ст. виникли нові теорії М.— територіальне планування, або районне планування. Було створено проект районного планування (м. Донкастер, Великобританія, 1921—22, арх. Л. Аберкромбі й Т. Джонсон). В 50-х pp. бурхливе стихійне зростання міст викликало чергову кризу М. капіталістичних країн. Виникли нові теорії М. (арх. К. Доксіадіс та ін.), які пропонували зростання міст здійснювати створенням уздовж доріг безперервних смуг поселень, що привело до агломерації населених пунктів. У Великобританії розвивається буд-во міст-супутників. У 60-х pp. набули поширення япон. теорія метаболізму (арх. К. Ганге та ін.) й теорія європ. мобільного буд-ва й просторового (тривимірного) розвитку міст (франц. арх. Е. Альбер, І. Фрідман та ін.). Автори цих теорій пропонували зведення штучних ярусів над старими містами, створення гігантських споруд деревовидного характеру чи у вигляді конусів, що підносяться вгору, а також міст над мор. затоками тощо. До найбільш досконалих містобудівних ансамблів сучасності належить м. Чандигарх в Індії (1951—56, арх. Ле Корбюзье), столиця Бразілії — Бразіліа (1960 —77, арх. Л. Коста, О. Німейер та ін.), ансамбль центру Гавра у Франції (1955—60, арх. О. Перре, Ж. Турнан).

У перші роки Рад. влади в СРСР почалася розробка нових принципів планування й забудови міст. Для рад. М. 1917—33 характерне селищне буд-во, створення нових (Магнітогорськ, Кузнецьк, Комсомольськ-на-Амурі) і реконструкція старих міст на основі генеральних планів. У 1924 складено один з перших у практиці світового М. проект районного планування Апшеронського п-ова в Аз. PCP (проф. А. Іганицький та ін.), 1929—ЗО розроблено проект районного планування Донбасу (арх. А. Станіславський, Д. Богорад та ін.). На Україні від буд-ва робітничих с-щ при пром. підприємствах Донбасу, Харкова, Дніпропетровська перейшли до створення великих житлових районів і адм. центрів (соцмістечко в Кривому Розі, 1929—33, арх. В. Заболотний; Дзержинського площа в Харкові, 1925—32). У 1936—40 для міст України було розроблено ген. плани з чітким зонуванням території, з виділенням зон для розвитку пром-сті, буд-ва житла й зон відпочинку. Трудовим подвигом рад. народу стали відбудова й реконструкція численних міст, селищ, сіл, зруйнованих нім. фашистами під час Великої Вітчизн. війни 1941—45. Відбудовано міста Волгоград, Мінськ, Тернопіль, Севастополь і багато ін.; проведено радикальну перебудову центр. магістралей Києва (Хрещатик), Дніпропетровська (проспект Карла Маркса, арх. О. Малишен ко), Запоріжжя (проспект Леніна, арх. Г. Вегман, Ю. Романенко); створено нові адм.-культур. центри в Херсоні, Миколаєві, Луцьку, Ровно, Кіровограді; збудовано нові міста (Нова Каховка, Нововолинськ).

Специфіка розселення в СРСР забезпечує рівномірне розміщення продуктивних сил, залучення до господарського використання природних ресурсів, комплексну охорону навколишнього середовища, що сприяє прискореному екон. і політ. розвитку всіх республік Радянського Союзу. За роки Рад. влади збудовано понад 1 тис. нових міст (Волзький, Тольятті, Братськ, Навої, Шевченко, Мирний, Іллічевськ, Дніпрорудний, Енергодар та ін.). Містобудівні проблеми в них розв'язуються з урахуванням створення пром. і житлових районів, а також зон відпочинку й дотриманням сан.-тех. вимог (див. Водопостачання, Повітряний басейн, Інсоляція, Очищення населених місць, Санітарно-захисна зона). Передбачається інженерна підготовка і благоустрій населених місць, формування раціональної системи міських шляхш, а також організація розгалуженої мережі культур.-побутового, мед. та ін. обслуговування населення.

В 1966 затверджено нові ген. плани Москви (під керівництвом арх. М. Посохіна) й Ленінграда (арх. В. Каменський та ін.). В 1967 затверджено ген. план Києва (арх. Б. Приймак, В. Гречина, Г. Слуцький та ін.), за яким осн. композиційною віссю стає Дніпро й житл. райони в його заплаві (Русанівка, 1963—72; Березняки, 1968—74; Оболонь, 1974—78; Виноградар, 1974—79). Великі архіт. комплекси створено в Алма-Аті, Баку, Владивостоку, Донецьку та ін. містах; збудовано нові житл. райони в Харкові (Салтівський, 1973—80, арх. Л. Тюльпа, І. Де-мешко), Дніпропетровську (Перемога, 1972—80, арх. О. Хавкін, М. Кудрявський та ін.), Мінську (Зелена Лука, арх. Е. Левіна, А. Волк та ін.), Єревані (Аван-Арінди, арх. К. Мартіросян та ін.), Вільнюсі (Лаздинай, 60-і рр., арх. В. Чеканаускас та ін.) і багатьох ін. містах.

Велика увага приділяється збереженню містобудівної спадщини. Створено проекти комплексного розвитку міст-заповідників (Суздаль, Ростов-Великий, Псков, Новгород, Бухара, Таллін), на Україні — Кам'янець-Подільський (1969, арх. А. Іванова, Є. Водзин-ський, Ю. Нельговський), Луцьк (1970, арх. Б. Колосок, Л. Санд-жаров). В істор. містах (Москва, Ленінград, Київ, Чернігів, Львів) визначено зони регульованої забудови й зони ландшафту, що охороняється.

Багато в чому схожі проблеми розвитку М. в країнах соціалізму. Розроблено ген. план відбудови й реконструкції Варшави (1946, арх. Р. Піотровський, В. Скибневський, Я. Захватович та ін.), створено проекти реконструкції центрів Софії (1948, арх. Г. Овчаров, Д. Долов), Берліна (1964—69, арх. И. Нетер, Р. Крон та ін.); збудовано нові міста й житлові комплекси (м. Нове Тихе, ПНР, 1947, арх. К. Вейхерт, А. Адамовська; м. Димитровград, НРБ, 1948, арх. Л. Тонєв та ін.; житлові райони: Західний парк у Софії, 1958—65, арх. К. Босєв та ін.; Стегни у Варшаві, 1975—78, арх. Я. Гребська, Т. Кобилянський). Соціалістичне М. розвивається на основі районного планування відповідно до довгострокових прогнозів розвитку продуктивних сил, на основі комплексного проектування й буд-ва всіх осн. частин міста — житл. районів, пром. і міських комунальних зон, громад. і загальноміських центрів, магістральних вулиць, зон масового відпочинку й курортних зон при раціональному використанні землі з максимальним благоустроєм та озелененням. Для забудови якнайбільше використовуються непридатні для с.-г. угідь землі, складний рельєф, заплави річок з намивом грунту під забудову, а також підземний простір. Див. Архітектура, Ландшафтна архітектура, статті про окремі міста, розділи Архітектура в статтях про окремі країни.

Іл. див. на окремому аркуші, с. 432—433.

Літ.: Бунин А. В., Саваренская Г. Г. История градостроительного искусства, т. 1 — 2. M., 1953 — 71; Баранов H. В. Современное градостроительство. М., 1962; Основы советского градостроительства, т. 1—4. М., 1966—69; Градостроительство СССР. М., 1967; Станиславский А. И. Планировка и застройка городов Украины. К., 1971; Смоляр И. М. Развитие социалистических городов. М., 1970; Головко Г. В., Кілессо С. К., Коломієць M. С, Хохол Ю. Ф. Сучасна архітектура Радянської України. К., 1974; Рагон M. Города будущего. Пер. с франц. М., 1969; Реконструкция и развитие крупных городов УССР. К., 1974.

С. К. Кілессо.

Містобудування - leksika.com.uaМістобудування - leksika.com.uaМістобудування - leksika.com.ua

Містобудування - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази