Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow герме-гідров arrow ГІГІЄНА
   

ГІГІЄНА

(від грец.- здоровий) - наука, що вивчає вплив різноманітних факторів навколишнього середовища і виробничої діяльності на здоров'я людини, її працездатність, тривалість життя, розробляє практичні заходи оздоровлення умов життя і праці людини. Г. поділяється на гігієну комунальну, гігієну військову, гігієну праці, гігієну дітей і підлітків, гігієну особисту, гігієну соціальну, гігієну харчування, гігієну шкільну і гігієну радіаційну. Г. тісно пов'язана з фізіологією, патофізіологією, епідеміологією, токсикологією, фізикою, хімією, а також з соціально-екон. науками. Осн. завданнями Г. є запобігання хворобам і ліквідація масових захворювань населення, оздоровлення умов праці та побуту, охорона і оздоровлення навколишнього середовища, розробка основ запобіжного і поточного сан. нагляду, наук, обґрунтовування заходів по сан. благоустрою населених місць, гігієнічної регламентації умов праці і відпочинку, а також сан. експертиза якості води, продуктів харчування і різноманітних предметів вжитку тощо. Г. є однією з найдавніших наук. Археологічні розкопки показують, що ще за 3000 років до н. е. в населених місцях в долині р. Інду існували громадські лазні і впорядковані ринки. Досить високим для свого часу був рівень сан. культури давньоруських міст (Києва, Новгорода, Москви та ін.). В Соловецькому монастирі (16 ст.), в Києво-Печерській лаврі (17 ст.) виявлено водогони. В Росії в 18- 19 ст. розвиток Г. як науки був пов'язаний з працями М. В. Ломоносова, лікарів С. Г. Забєліна, Д. С. Самойловича, М. Я. Мудрова. Перші кафедри гігієни були організовані 1871 О. П. Доброславіним (у Петербурзі), В. А. Суботіним (у Києві). Після Великої Жовтн. соціалістич. революції питання Г. стали держ. справою. Значний вклад у розвиток рад. Г. внесли Е. Ц. Андрєєва-Галаніна, Р. Д. Габович, О. А. Грандо, О. М. Марзєєв, О. О. Мінх, С. С. Познанський, М. О. Семашко, О. М. Сисін, 3. П. Соловйов, Г. В. Хлопін та ін. У грудні 1969 Верховна Рада СРСР затвердила "Основи законодавства Союзу PCP і союзних республік про охорону здоров'я". В цьому законодавстві помітне місце займають гігієнічні проблеми: санітарна охорона водойм і грунту, боротьба з забрудненням атмосферного повітря населених місць. У 1977 гігієнічні проблеми в СРСР розробляли 15 ін-тів гігієни праці та 2 ін-ти загальної і комунальної гігієни. В УРСР є Н.-д. ін-т загальної та комунальної гігієни ім. О. М. Марзєєва, Н.-д. ін-т гігієни харчування (Київ) і 4 н.-д. ін-ти гігієни праці та профзахворювань (Київ, Харків, Донецьк, Кривий Ріг).

Літ.: Минх А. А. Методы гигиенических исследований. M., 1971; Грандо A. A. Развитие гигиены в Украинской ССР. К., 1975; Габович Р. Д. Гигиена. М., 1977.

М. Г. Шандала.

 

Схожі за змістом слова та фрази