— синтетичний полімер, продукт полімеризації вінілхлориду,
[—СН2—СНС1—]n. Білий порошок різної дисперсності; густ. (при 20°С)1350—1430 кг/м3, фізіол. нешкідливий. Має добрі мех. та електроізоляційні властивості, порівняно невисоку термо- і світлостійкість. При нагріванні вище 100° С помітно розкладається з виділенням HCl. П.— хімічно стійкий проти діяння більшості агресивних середовищ і розчинників. У хлорованих вуглеводнях при кімнатній т-рі набухає, а при нагріванні розчиняється. П. переробляється на вироби пресуванням, литтям під тиском, екструзією, каландруванням, занурюванням форм у пасти з наступним нагріванням. На основі П. одержують вініпласт, пластикат і пластизолі. Вініпласт — жорсткий матеріал з високими хім.-мех. характеристиками, але низькою морозостійкістю (бл.— 10° С), застосовують для виробн. корозійностійких труб, листів, плівок та ін. виробів. Пластикат — еластичний матеріал з морозостійкістю до —50° С, використовують для ізоляції проводу і кабелів, виготовлення товарів широкого вжитку тощо. Пластизолі застосовують для одержання штучної шкіри, настилу для підлоги та ін. П.— один з найпоширеніших пластиків, який застосовують в електротех., харч., легкій та ін. галузях промисловості.
А. С. Шевляков.
