(РПО) - один з центр, органів держ. управління в рад. Росії, згодом — в СРСР. Утв. у квітні 1920 шляхом перетворення Ради роб.-сел. оборони. До 1923 діяла на правах комісії при Раднаркомі РСФРР, у 1923-37 - при Раднаркомі СРСР. До РПО входили нар. комісари у військ, і мор. справах, праці, шляхів сполучення, землеробства, Роб.-сел. інспекції, голова ВРНГ, представник ВЦРПС. Головою РПО за посадою був голова Раднаркому РСФРР (пізніше — СРСР). Представники союзних республік, центр, відомств тощо брали участь у засіданнях РПО лише у випадках, коли обговорювалися питання, що безпосередньо стосувалися їхньої діяльності. При РПО утворювалися різноманітні комісії (комісія ГОЕЛРО, комісія з внутр. торгівлі та ін.). Органами РПО на місцях були екон. наради. До компетенції Ради належали питання розвитку окр. галузей нар. г-ва, оборони, фін. політики тощо. РПО також розв'язувала питання з розподілу матеріальних фондів і коштів між союз, республіками та союз. госп. наркоматами. Акти РПО мали обов'язкову силу і могли бути припинені або скасовані лише РНК РСФРР (з 1923 -РНК СРСР). Навіть ще до утворення СРСР дія багатьох актів РПО РСФРР, почасти згідно з нормами укр.-рос. договору від 28.ХІІ 1920 та пост. РНК УСРР «Про уповноважених РСФРР при Раднаркомі УРСР» від 25.1 1921, фактично поширювалася і на Рад. Україну (напр., постанови РПО «Про порядок стягнення продподатку» від 12.УІІІ 1921, «Про товарні біржі» від 17.IV 1922, «Про реєстрацію позабіржових угод підприємств» від 7. IX 1922 та ш.). РПО припинила свою діяльність відповідно до пост. ЦВК СРСР від 28.IV 1937.
О. Н. Ярмиш, О. А. Гавриленко.
|
