- електростанція, де геотермальна енергія (енергія глибинного тепла Землі) перетворюється на електричну. За однією з схем Г. е. (мал.) водяна пара із свердловини надходить безпосередньо у конденсаційну турбіну, з'єднану з електр. генератором, а з турбіни - у змішувальний конденсатор, де перетворюється на воду (конденсат). Далі вода потрапляє у підземний бак, з нього - в градирню, де охолоджується і повертається у конденсатор. На деяких Г. е. водяна пара із свердловини надходить спочатку у паропе-ретворювач, в якому нагріває конденсат первинної пари до кипіння. Г. е. споруджують переважно в районах активного вулканізму. Електростанції такого типу є в СРСР, США, Італії, Японії, Новій Зеландії, Ісландії. їхня заг. потужність бл. 1500 МВт. В СРСР першою стала до ладу (1967) Паужетська дослідно-пром. Г. е. потужністю 5 МВт, де використовують термальні води Півдня Камчатки. Техніко-екон. показники цієї електростанції перевищують показники електростанцій такої самої потужності, що працюють на рідкому паливі або вугіллі.
О. Н. Щербань
