Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow К-как arrow КАЗАХСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

КАЗАХСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА

Казахстан.

Загальні відомості. Каз. PCP утворена 5.XII 1936. Розташована на Пд. Зх. Азіат. частини СРСР. На Зх. омивається Каспійським м., на Сх. межує з Китаєм. У К.— 19 областей, 82 міста, 189 с-щ міськ. типу. Карти див. на окремому аркуші, с. 504— 505. Державний лад. Каз. PCP — суверенна радянська соціалістична держава, що входить до складу СРСР. Діючу Конституцію Каз. PCP затвердила позачергова 7-а сесія Верховної Ради республіки 9-го скликання 20.IV 1978. Найвищий орган держ. влади і єдиний законодавчий орган Каз. PCP — однопалатна Верховна Рада Каз. PCP, що обирається на 5 років. Верховній Раді Каз. PCP підзвітна обирана нею Президія Верховної Ради Каз. PCP — постійно діючий орган Верховної Ради республіки. Верховна Рада Каз. PCP утворює Уряд Каз. PCP—Раду Міністрів Каз. PCP—найвищий виконавчий і розпорядчий орган держ. влади республіки. Місц. органами держ. влади в областях, районах, містах, селищах, селах і аулах Каз. PCP є відповідні місцеві Ради народних депутатів, що обираються населенням строком на 2,5 року. У виборах Рад нар. депутатів Каз. PCP беруть участь громадяни СРСР, які досягли 18 років, на основі заг., рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Найвищий суд. орган республіки — Верховний Суд Каз. PCP, що його обирає Верховна Рада Каз. PCP строком на 5 років.

Природа. Більша частина тер. республіки — рівнини й низовини. На Зх. простягається Прикаспійська низовина (вис —від 28 до 50 м над р. м.), яка на сх. узбережжі переходить у солончакову низовину п-ова Мангишлак, у пд. частині п-ова — глибокі безстічні солончакові западини, у т. ч. найглибша в СРСР западина Карагіє (—132 м). Далі на Сх.— плато Устюрт. У центр. частині К.— Казахський дрібносопковик і глинисто-кам'яниста пустеля Бет-пак-Дала, у південній — велика Туранська низовина, зайнята пустелею Кизилкум. На Пн.—Тургайське плато і Пн.-Казахська рівнина. Лише сх. і пд.-сх. частини республіки гористі. Тут підносяться гірські хребти Алтаю, Тарба-гатай, Джунгарський Алатау, пн. і зх. ланцюги Тянь-Шаню. К. багатий на корисні копалини, тут є поклади нафти, природного газу, кам. та бурого вугілля, заліз. руди, марганцю, нікелю, хрому, вольфраму, міді, свинцю, цинку, фосфоритів, калійної солі, алюмінієвої сировини, золота тощо. Клімат К. різко континентальний. Пересічна т-ра січня на Пн. —18°, на Пд. —3°, липня відповідно + 19 і +30°. На більшій частині території опадів мало (100—400 мм на рік), лише в горах — до 1600 мм. Тривалість вегетаційного періоду від 190 днів на Пн. до 290 днів на Пд. Характерні сильні вітри. Річкова сітка розвинута слабо. 90% річок мають довж. менше 10 км. Гол. ріки: Іртиш, Сирдар'я, Урал, Ілі, Ішим, Ка-ратал, Чу, Нура. На ріках споруд; жено понад 4 тис. водосховищ і ставків, від яких прокладено магістральні канали й водоводи для зрошування та обводнення. Для водопостачання Центр. Казахстану прокладено канал Іртиш — Караганда. Ріки Іртиш, Урал та Ілі судноплавні. В К. понад 48 тис. озер, гол. чин. солоних; 21 озеро має площу понад 100 км2. Найбільші озера: Балхаш, Зайсан, Алаколь, Тенгіз, Сілетітеніз, Са-сикколь, Маркаколь. У межах К.— пн. й пн.-сх. частини Каспійського м. і пн. частина Аральського м. На багатьох озерах добувають сіль, деякі з них містять лікувальні грязі й ропу. В окремих районах К. є значні запаси прісних і слабосо-лоних вод, які частково використовують для водопостачання. Багато джерел мінеральних вод. Ґрунтовий покрив на Пн. представлений чорноземами, які далі на Пд. змінюються каштановими грунтами. Території з цими типами грунтів розорано. В пд. частині республіки переважають бурі й сіро-бурі пустельні грунти, що чергуються з ділянками пустельних і такиро-подібних грунтів. У горах — грунти гірського типу. Для пн. частини К. характерна степова рослинність, представлена різнотравно-злаковими та типчаково-ковиловими угрупованнями з окремими масивами лісів (березові колки, осикові гаї, на піщаних масивах — соснові бори). Далі на Пд. панує напівпустельна полино-злакова рослинність. Найбільшу площу займає зона пустель (посухостійкі чагарники, солянки, полин, білий та чорний саксаул). У передгір'ях — степова рослинність, яка на схилах гір змінюється осиковими та березовими лісами, вище — хвойними лісами, що переходять у субальп. й альп. луки. Сучасна фауна К. налічує 155 видів ссавців, 480 — птахів, 49 — плазунів, 11 — земноводних та бл. 150 видів риб; багато безхребетних. Найпоширеніші гризуни (ховрахи, хом'яки) і копитні (сайга, джейран, марал); з хижаків — вовк, лисиця, борсук; у горах — бурий ведмідь, сніговий барс, рись, росомаха, колонок, білка, акліматизовано ондатру. Багато птахів, зокрема водоплавних; на оз. Тен-гіз — фламінго. На тер. К.— заповідники: Алма-Атинський, Аксу-Джабаглинський, Барсакельмеський, Кургальджинський заповідник, Маркакольський, Наурзумський. С. А. Абдрахманов.

Населення. Корінне нас.— казахи (32,6%; 4,2 млн. чол.; тут і нижче 1970, перепис). Живуть також росіяни (5,5 млн. чол.), українці (933 тис), німці (858 тис), татари, узбеки, білоруси, уйгури та ін. Пересічна густота нас.— понад 5 чол. на 1 км2 (1979). 54% нас. (1979) живе в містах. Найбільші міста: Алма-Ата, Караганда, Теміртау, Джезказган.

Історія. Первісні люди заселяли тер. сучас. К. вже в епоху раннього палеоліту. В мідному віці зародилося скотарство й мотичне землеробство, яке стало осн. заняттям населення — племен андроновської культури в період бронзового віку. До серед. 1-го тис. до н. е. більшість племен у степах перейшла до кочового скотарства. В 7—4 ст. до н. е. виник племінний союз саків, у 3—1 ст. до н. е.— усунів, аланів та ін. В серед. 6 ст. н. е. виникла перша ранньофеод. д-ва — Тюркський каганат. На поч. 8 ст. виник Тюргешський, 766 — Карлуцький каганати. В 9—11 ст. зх. і пд.-зх. райони К. входили до складу ранньофеод. д-ви огузів, Огузький каганат підтримував зв'язки з Руссю. В 10—12 ст. більша частина К. входила до складу д-ви Караханідів, у 12 ст. Пд. К. і Семиріччя — до складу д-ви каракитаїв. У 1219—21 ІС. було завойовано монголо-татарами і включено до Золотої орди, а після її розпаду — до Білої орди й Моголистану. В кін. 14 — на поч. 15 ст. Біла орда розпалася на кілька володінь, найзначнішими з яких були Ногайська орда і Узб. ханство, що об'єднували осн. тер. К. В 15 — на поч. 16 ст. в Семиріччі виникло перше Казахю ханство. У той період завершився тривалий процес складання казахю народності, осн. компонентами якої були місц. тюрк. племена. Казах. ханство поділялося на жузи (орди): Старший (Семиріччя), Середній (Центр. К.) і Молодший (Зх. К.). На поч. 18 ст. значну небезпеку для К. становила військ.-феод. Джунгарія. На той час Рос. д-ва на Пд. Сх. межувала з тер. К. Казах. хани зверталися з проханням про підданство до Росії, екон. й політ. інтереси якої, в свою чергу, спонукали рос. уряд зміцнювати зв'язки з К. В 1731 рос. підданство прийняв Молодший, 1740 — Середній жузи. Приєднання К. до Росії мало прогресивне значення для казахського народу. Воно стало переломним моментом у його історії. Будівництво укріплених ліній і міст, збільшення рос. населення в прикордонних з К. районах сприяли розвиткові в К. землеробства й ремесла. Разом із тим тривало захоплення землі казах. феодалами, посилювалася й колонізаторська політика царизму. Важливим результатом приєднання К. до Росії було зближення трудового рос. й казах. народів. З особливою силою це виявилося в селянській війні під проводом О. І. Пугачова 1773—75, в якій брали участь казахи Молодшого і частково Середнього жузів. У 1783—97 в Молодшому жузі відбулося повстання казахів, яке очолював Батир Срим. У 1-й пол. 19 ст. економіка К. досягла певних успіхів. Зміни відбулися і в політ. ладі казахів. Царський уряд ліквідував у Середньому й Молодшому жузах ханську владу і 1822—24 запровадив загальнорос. систему управління. Старший жуз було приєднано до Росії 1846. Завершилося приєднання казах. земель до Росії в 60-х рр. 19 ст. У 80—90-х рр. до казах. степів переселилася значна кількість рос. та укр. селян, що стало одним з важливих факторів розвитку продуктивних сил К. В кін. 19 — на поч. 20 ст. почала зароджуватися казах. буржуазія, формувався нац. пролетаріат. Перші стихійні екон. страйки в К. відбулися в 90-х рр. 19 ст. В 1896 було створено марксистський гурток в Атбасарі, а згодом — в Уральську, Петропавловську. Перший в К. політ. страйк відбувся 1 (14). V 1903 в Уральську з ініціативи членів марксистського гуртка. Страйковий рух посилився в період революції 1905—07. В ряді міст К. виникли с.-д. групи. Під впливом революціонерів у грудні 1905 робітники Успенського мідного рудника створили "Російсько-киргизьку спілку". В деяких областях К. в той період відбулися сел. заворушення. В ході Столипінської аграрної реформи до К. 1906—12 переселилося понад 438 тис. г-в з центр. районів Росії та України. їм було відведено 17,4 млн. дес. землі. Одночасно байська верхівка при підтримці царизму загарбувала землі сільс. громад. В роки 1-ї світової війни в К. загострилася класова боротьба. В 1916 окремі виступи переросли в нац.-визвольне повстання, очолене Амангельди Імановим, яке охопило всю тер. К. (див. Середньоазіатське повстання 1916). Після Лютневої революції 1917 у Вєрному (тепер Алма-Ата), Семипалатинську, Петропавловську, Кустанаї, Актюбінську, Ак-молінську (тепер Цілиноград), Перовську та ін. містах організовано Ради робітн. депутатів і Ради солдат. депутатів. Після VII( Квітневої) Всеросійської конференції РСДРП(б) в об'єднаних с.-д. організаціях створено більшовицькі групи. Ними керували А. Т. Джангільдін, П. А. Кобозєв, А. В. Черв'яков, В. Ф. Зінченко та ін. Велика Жовтн. соціалістич. революція визволила казах. народ від соціального й нац. гноблення. В Сирдар'їнській та Акмолінській областях, Букеївській орді Рад. владу було встановлено мирним шляхом у листопаді 1917 — січні 1918. В Тургайській, Семипалатинській і Семиріченській областях Рад. влада перемогла в січні— лютому 1918 в умовах запеклої боротьби проти контрреволюції. Сирдар'їнська й Семиріченська області увійшли до складу Туркестанської АРСР, створеної в квітні 1918. Влітку 1918 білогвардійці за допомогою чехосл. корпусу (див. Чехословацького корпусу заколот 1918) захопили більшу частину К. Разом із ними діяли казах. бурж. націоналісти. Рад. Росія подавала трудящим К. значну допомогу в боротьбі проти інтервентів і внутр. контрреволюції. Велику роль у боротьбі за Рад. владу в К. відіграли М. В. Фрунзе, В. В. Куйбишев, С. М. Кіров, B. І. Чапаев, Д. А. Фурманов та ін. Значну роботу в справі організації нац. частин Червоної Армії вели казах. більшовики Амангельди Іманов, А. Т. Джангільдін, C. Сейфулін, А. Майкутов та ін. Розгромивши осн. сили Колчака, Червона Армія і партизанські загони влітку й восени 1919 визволили пн. і сх. райони К. На поч. 1920 на всій тер. К. було відновлено Рад. владу. В 1920 кілька частин, сформованих у К., брало участь у визволенні тер. України від військ бурж.-поміщицької Польщі та армії Врангеля. 26.VIII 1920 ВЦВК і РНК РРФСР прийняли декрет про створення авт. Кирг. Рад. Соціалістичної Республіки (початкова назва Каз. PCP) у складі РРФСР зі столицею в Оренбурзі. Велику й самовіддану роботу вели комуністи під керівництвом організованого відповідно до рішення ЦК РКП(б) від ЗО.IV 1920 Кирг. обласного бюро РКП(б). У ході проведення зем.-водної реформи 1921—22 казах. і кирг. трудящим було повернуто понад 470 тис. га землі, захоплених у них царським урядом і куркулями-колонізаторами. В результаті національно-державного розмежування радянських республік Середньої Азії 1924—25 тер.

Сирдар'їнської га Джетисуйської (кол. Семиріченської) областей, заселена казахами, ввійшла до складу Кирг. (Каз.) АРСР. 5-й з'їзд Рад К. (15—19.IV 1925) відновив історично правильну назву казах. народу. Республіка почала називатися Каз. АРСР, столицю її перенесли до Кзил-Орди (в травні 1929 — до Алма-Ати). В 1925—30 до складу К. входила Каракалпацька а. о. Відповідно до Конституції СРСР 1936 Каз. АРСР було перетворено на союзну республіку. Казах. народ здійснив перехід до соціалізму, минувши капіталістичну стадію розвитку. Значних успіхів досягла пром-сть. З пром. центрів РРФСР і України на буд-во пром. підприємств було надіслано устаткування, відряджено кваліфіковані кадри. В 1931 гірники Донбасу взяли шефство над Карагандинським вугільним басейном. У республіці було проведено колективізацію с. г., здійснено культур. революцію. В процесі будівництва соціалізму в К. сформувалася казах. соціалістична нація. Під час Великої Вітчизн. війни 1941—45 трудящі К. самовіддано боролися в лавах Рад. Армії проти нім.-фашист. загарбників. У боях під Москвою уславилася сформована в К. 316-а (8-а гвард.) стрілецька д-зія під командуванням І. В. Панфілова (див. Панфіловці). Понад 60 тис. жителів К. нагороджено за бойові подвиги орденами і медалями, 512 удостоєно звання Героя Рад. Союзу, 4 воїнам-казахам це високе звання присвоєно за форсування Дніпра 1943. На тер. республіки було розміщено понад 140 евакуйованих із зх. районів СРСР підприємств, у т. ч. 52 з України, і понад 1 млн. евакуйованих рад. громадян. В роки війни введено в дію ряд великих підприємств, нові рудники, шахти. Обсяг пром. продукції К. за цей період значно збільшився. У повоєнні десятиріччя трудящі К. розвивали економіку й культуру. Було здійснено заходи щодо освоєння цілинних і перелогових земель, в яке значний внесок зробили трудящі України. В цей період ЦК КПРС направив в Казахстан Л. І. Брежнєва, де його в лютому 1954 обирають другим, а з серпня 1955 — першим секретарем ЦК КП Казахстану Трудящі К., як і всі рад. народи, беруть активну участь у комуністич. будівництві. Республіку нагороджено орденами Леніна (1956, 1979), Жовтневої Революції (1970), Дружби народів (1972).

А. Н. Нусупбеков, К. М. Покровський

Комуністична партія Казахстану 1921 організаційно оформилась як обл., з 1925 — крайова парт. орг-ція, яку 1937 було перетворено на республіканську під назвою Комуністична партія (більшовиків) Казахстану. З жовтня 1952 має сучас. назву. На 1.І 1978 налічувала 687 880 членів і кандидатів у члени партії. Черговий, XIV з'їзд відбувся 4—6.II 1976. Перший секретар ЦК Компартії Казахстану (1960—62, з 1964) — член Політбюро ЦК КПРС Д. А. Кунаєв. ЛКСМ Казахстану засн. в липні 1921. На 1.І 1978 в її лавах було 1 839 379 комсомольців. Профспілки Казахстану на 1.І 1978 налічували 6108,1 тис. чол.

Народне господарство. За роки Рад. влади К. став високорозви-нутою індустр.-агр. республікою, важливою паливно-металург. і зерновою базою СРСР. Його нар. г-во є складовою частиною єдиного народногосподарського комплексу СРСР. У загальносоюзному тер. поділі праці К. спеціалізується на видобуванні вугілля й нафти, виробн. кольорових, рідкісних і чорних металів, електроенергії, пшениці, м'яса, вовни тощо. Розвиток економіки К. дедалі більше набуває комплексного характеру. Великі зрушення відбулися внаслідок освоєння цілинних земель. Обсяг пром. продукції К. 1977 зріс порівняно з 1913 у 223 рази, с. г.— в 6,5 раза. Особливо швидко розвиваються галузі важкої індустрії. Якщо 1920 частка її (група "А") становила 12% всієї пром. продукції К., то 1977 — 74,9%. В 1977 у валовому сусп. продукті республіки частка пром-сті становила 50%, с. г.— 22,4% , буд-ва — 14,3% , транспорту і зв'язку — 6,1%. Капіталовкладення в нар. г-во республіки 1977 дорівнювали 7277 млн. крб. (1940 — 260 млн., 1965 — 4115 млн. крб.). За заг. обсягом капіталовкладень К. посідає 3-є місце серед союзних республік (після РРФСР і України). Продуктивність праці 1977 зросла проти 1970 в пром-сті та буд-ві в 1,3 раза. Нац. доход республіки збільшився за 1970—77 в 1,3 раза. Виплати й пільги з сусп. фондів споживання зросли за цей період на 57%, роздрібний товарооборот— на 51%. Введено в дію 42 856 тис. м2 житл. площі. Промисловість. Базою для розвитку пром-сті К. стали багаті природні паливно-енерг. (вугілля, нафта, газ) та ін. ресурси мінеральної (поліметалеві, заліз., фосфоритові, марганцеві та ін. руди) і с.-г. сировини. Провідні галузі пром-сті: кольорова й чорна металургія, вугільна, нафтова, газова, хім., маш.-буд., легка та харч. Зростання пром-сті супроводилось змінами в тер. розміщенні галузей. На базі родовищ корисних копалин виникли нові пром. центри (Аркалик, Рудний, Лисаковськ, Єрмак та ін.) і пром. райони. Новою ефективною формою розміщення продуктивних сил стають територіально-виробничі комплекси, зокрема Павлодар-Екібастузький територіально-виробничий комплекс, Мангишлацький територіально-виробничий комплекс, Каратау-Джамбулський територіально-виробничий комплекс. Кольорова металургія К. представлена численними рудниками, збагачувальними ф-ками й металург. з-дами по виробн. свинцю, цинку, міді, титану, магнію, рідкісних та благородних металів. Осн. райони: Рудний Алтай (усть-каменогорські свинцево-цинковий і титано-магнієвий, Леніногорський поліметалевий, Зиряновський свинцевий комбінати, Іртишський хім.

Металург. з-д), Центр. Казахстан (Балхашський і Джезказг. гірничо-металург. комбінати), Пд. Казахстан (Чимкент. свинцевий з-д, Ачисайський поліметалевий, Те-келійський свинцево-цинковий комбінати). У Павлодар. обл. діє алюмінієвий комбінат; будується (1979) Бозшакольський гірничо-збагачувальний комбінат. У Тург. і Куст. областях є підприємства по видобуванню сировини для алюмінієвої пром-сті — Аркаликський і Краснооктябрський (будується, 1979) рудники. Чорна металургія— одна з наймолодших галузей пром-сті К. Балансові запаси заліз. руд К. становлять бл. 11% загальносоюзних, марганцевих руд — понад 30%; республіка посідає 1-е місце в СРСР за запасами хромітів. Чорна металургія розвивається на коксівному карагандинському вугіллі, заліз. рудах Соколовсько-Сарбайського та Атасуйського родовищ, місцевих марганці й хромітах (у Теміртау — Караганд. металургійний комбінат, в Актюбінську і Єрмаку — з-ди феросплавів).Видобувають бурі залізняки. У 1976 на К. припадало понад 9% загальносоюзного видобутку заліз, руди, 80% — хромітів, 20% — виробн. феросплавів. Вугілля видобувають переважно в шахтах Карагандинського та кар'єрах Екібастузького вугільних басейнів. Караганд. бас.— 3-я вугільна база країни по видобуванню коксівного вугілля. Швидкими темпами розвивається нафтова й газова пром-сть на п-ові Мангишлак та в Урало-Ембинському районі, а також нафтопереробна пром-сть (Гур'єв., Павлодар. нафтопереробні з-ди). Будується (1979) Чимкент. нафтопереробний з-д. Разом із нафтою в Зх. К. видобувають попутний газ. У 1978 введено в дію першу чергу Казах. газоперероб-ного з-ду, будується (1979) з-д пластмас у м. Шевченко. На базі паливних і гідроенерг. ресурсів К. великого розвитку набула електроенергетика (карагандинські, Єрмаковська, Актюбінська, Балхашська, Джамбулська, Джезказганська, Павлодарська, Петропавловська, Чимкентська, Алма-Атинська та ін. ДРЕС; АЕС — у м. Шевченко; на р. Іртиші — Бух-тарминська, Усть-Каменогорська ГЕС, на р. Ілі — Капчагайська, на р. Сирдар'ї — Чардар'їнська ГЕС; Павлодарська, Усть-Каменогорська ТЕЦ. Хім. пром-сть представлена виробн. фосфатних (Джамбул, Актюбінськ, Чимкент) та азотних (Караганда) добрив, сірчаної к-ти (Балхаш, Усть-Каменогорськ, Чимкент), синтетичного каучуку (Теміртау), гумо-тех. виробів (Караганда), поліетилену і пластмас (Гур'єв), штучного волокна, різних солей тощо. Машинобудування республіки перш за все забезпечує потреби осн. галузей г-ва К. Воно представлене виробн. устаткування для вугільної, гірничодобувної, металург. й нафтодобувної пром-сті та с.-г. машинобудування. В республіці виробляють також верстати, преси-автомати, малолітражні двигуни, екскаватори, рентгенівську апаратуру, прилади та ін. Осн. центри маш.-буд. пром-сті: Алма-Ата, Караганда, Петропавловск, Цілиноград, Чимкент, Усть-Каменогорськ, Актюбінськ, Павлодар та ін. Розвинута легка пром-сть — швейна, шкіряна, взут., хутрова, вовняна, трикотажна, бавовняна. Осн. її центри: Алма-Ата, Чимкент, Семипалатинськ, Усть-Каменогорськ, Кустанай, Актюбінськ, Джамбул, Караганда, Джезказган та ін. міста. Серед галузей харч. пром-сті виділяються м'ясна (Семипалатинськ, Алма-Ата, Петропавловськ, Уральськ), маслосироробна й молочна (в пн., пн.-сх. і пд.-сх. частинах К.), цукр. (Джамбулська, Алма-Атин-ська, Талди-Курганська області), олійно-жирова (Сх. і Пд. К.), плодоовочева (Алма-Ата, Чимкент та інші міста), тютюнова, соляна та рибна.

Сільське господарст-в о. К.— третя (після РРФСР і УРСР) с.-г. база СРСР, один з найбільших у країні районів товарного зерна. В цілому республіка спеціалізується на виробн. пшениці й тваринництві м'ясо-вовнового напряму. За короткий істор. час (з 1954) тут освоєно 25 млн. га цілинних і перелогових земель. К. продав державі за 1954—77 250 млн. т зерна (15,5 млрд. пудів). Г-ва Зх. К. спеціалізуються гол. чин. на виробн. зерна, вівчарстві вовново-м'ясного і скотарстві м'я-со-мол. напрямів; г-ва Пд. К.— на виробн. каракулю, тех. культур (цукр. буряків і бавовнику), садівництві, виноградарстві, молочному і м'ясному скотарстві та виробн. рису. Пн. і сх. області поряд з виробн. зерна (на Пн. зосереджено 2/3 виробн. зерна К.) розвивають м'ясо-мол. скотарство, а також свинарство і птахівництво. Заг. обсяг продукції с. г. 1977 зріс проти 1913 в 6,5 раза. На кін. 1977 в республіці налічувалося 420 колгоспів (у т. ч. 18 риболовецьких) і 2008 радгоспів, значна частина яких створена при освоєнні цілинних земель за участю всіх братніх республік, зокрема України (радгоспи "Київський", "Дніпропетровський", "Полтавський" та ін.). У с. г. працювало 238,1 тис. тракторів (фіз. одиниць), 113,0 тис. зернозбиральних комбайнів та багато ін. с.-г. техніки. С.-г. угіддя К. 1977 становили бл. 90,7% заг. зем. площі (191,9 млн. га), в т. ч. орні землі — бл. 18,4% (35,3 млн. га). У зв'язку з недостатнім зволоженням більшої частини тер. республіки велике значення має зрошування. В 1977 зрошувалося 1767 тис. га (1950— 1393 тис. га).

На Пн. республіки осн. культура— яра пшениця, на Зх.— просо (30% посівів СРСР), у передгір'ях — озима пшениця й кукурудза, на поливних землях — рис (1/5 всіх посівів СРСР). З тех. культур на поливних землях Пд. К. вирощують бавовник, цукр. буряки й тютюн, на богарних — соняшник, льон-кудряш і рижій. Тут же розвиваються садівництво (яблуні, груші, вишні й аґрус) і виноградарство. В 1977 площа плодоягідних насаджень в республіці досягла 101 тис. га (1940 — 23 тис. га), виноградників — 23 тис. га (1940— 2 тис. га). К.— значна тваринницька база на Сх. країни. Республіка посідає 2-е місце в СРСР за поголів'ям овець і 3-є за поголів'ям великої рогатої худоби і виробн. м'яса. Провідна галузь тваринництва — вівчарство, переважно на Сх., Зх. і Пд. республіки, де зосереджені пасовища. На Пд.— каракулівництво, в центр. частині й на Зх.— м'ясо-сальне вівчарство. Розведення великої рогатої худоби, свиней і птиці зосереджене гол. чин. на Пн. та в передгірних районах. У пустельних районах — верблю-дівництво, на Алтаї — розведення плямистих оленів, маралів. У передгірних і гірських районах — бджільництво. В горах Сх. К.— табунне конярство. Поголів'я (тис, на 1.І 1978): великої рогатої худоби — 7804 (у т. ч. корів — 2716), свиней — 2648, овець і кіз — 33 503, коней — 1240. У 1977 вироблено (тис. т): м'яса (в забійній вазі),— 975, молока — 4331, вовни — 102,8, яєць — 3144 млн. шт. У республіці широко здійснюється спеціалізація й концентрація с.-г. вироби, на основі міжгосподарського кооперування і агропромислової інтеграції. На кінець 1977 у К. створено 70 міжгосп. підприємств та об'єднань, у т. ч. будівельних — 59. тваринницьких — 4.

Транспорт. Осн. вид транспорту в К.— залізничний (понад 90% вантажообороту республіки). Довжина з-ць заг. користування на кін. 1977 становила 14.16 тис. км.

Осн. лінії: Туркестано-Сибірська магістраль, Оренбург — Ташкент, Петропавловськ — Цілиноград, Караганда— Моїнти-Чу, частина Пд. Сибірської магістралі, Гур'єв — Орськ, Макат — Шевченко — Новий Узень та ін. Автошляхів (1977)— 97,2 тис. км, у т. ч. з твердим покриттям — 64,3 тис. км. Гол. шляхи: Алма-Ата — Фрунзе — Джамбул — Чимкент — Ташкент, Алма-Ата — Талди-Курган — Усть-Каменогорськ, Чимкент — Кзил-Орда — Актюбінськ — Уральськ, Семипалатинськ — Павлодар — Омськ. Судноплавство на Каспійському й Аральському морях, озерах Балхаш і Зайсан та річках Іртиші, Уралі, Сирдар'ї, Ілі. Найважливіші річкові порти: Павлодар, Семипалатинськ, Усть-Каменогорськ — на р. Іртиші; Уральськ, Гур'єв — на р. Уралі. Авіалінії сполучають Алма-Ату з обл. центрами й окремими районами республіки, з Москвою, Ленінградом, Свердловськом, Києвом та ін. містами, а також з курортами Криму й Кавказу. Трубопровідний транспорт: газопроводи Середня Азія — Центр, Бухара — Урал, Мубарек — Ташкент — Чимкент — Фрунзе — Алма-Ата; нафтопроводи. Гур'єв — Орськ, Узень — Макат — Куйбишев, Узень — Жетибай — Шевченко; будується (1978) газопровід Омськ — Павлодар — Чимкент. В десятій п'ятирічці (1976—80) передбачено збільшити обсяг пром. продукції К. на 40% ; забезпечити дальший розвиток чорної та кольорової металургії, машинобудування, вугільної, нафтової, хім., харч, і легкої пром-сті тощо; збільшити середньорічний обсяг валової продукції с. г.; здійснити заходи щодо підвищення сталості виробн. зерна в районах освоєних цілинних і перелогових земель; передбачити прискорений розвиток вівчарства; організувати нові вівчарські радгоспи: збільшити виробн. рису, бавовни, овочів, фруктів та ін. культур на зрошуваних землях.

Б. Я. Двоскін.

Охорона здоров'я. В 1978 в Каз. PCP налічувалось 188,9 тис. лікарняних ліжок — 128,7 ліжка на 10 тис. ж. (1913 було 1,8 тис. ліжок — 3 ліжка на 10 тис. ж.), мед. допомогу подавали 43,7 тис. лікарів — 29,8 лікаря на 10 тис. ж. (1913 — 244 лікарі, тобто 0,3 лікаря на 10 тис. ж.) та 141,7 тис. осіб серед. мед. персоналу. Лікарів готують у 5 мед. ін-тах. В республіці було 1242 жіночі консультації, дит. поліклініки та амбулаторії. Відомі клімато-кумисолі-кувальні курорти — Борове, Аул, Чимган, Яникурган, бальнеологічні — Алма-Арасан, Аяккалканські джерела, Каменське плато, Арасан-Капал, грязьовий — Муялди.

Народна освіта, наукові та культурно-освітні заклади. Напередодні Великої Жовтн. соціалістич. революції серед населення Казахстану було лише 2% письменних. В 1914/15 навч. р. функціонувало 2006 шкіл зі 105 тис. учнів, у т. ч. 7,9 тис. казахів. Вузів не було. За роки Рад. влади неписьменність в республіці повністю ліквідовано, запроваджено заг. обов'язкову серед. освіту. В 1977/78 навч. p. у 9 тис. загальноосв. шкіл усіх видів налічувалося 3,3 млн. учнів, у 220 серед. спец. навч. закладах — 247,4 тис. У 1978 про-фес.-тех. навч. заклади республіки підготували 161,5 тис. кваліфікованих робітників. У 50 вищих навч. закладах було 232,2 тис. студентів. Серед вузів — Казахський університет імені С. М. Кірова, Карагандинський університет, політех. ін-т — в Алма-Аті, Актюб. вище льотне училище цивільної авіації, завод-втуз при Караганд. металург. заводі, Джамб. технологічний ін-т легкої й харч. пром-сті, Цілиногр. інженерно-буд. ін-т. Із кожних 1000 чоловік, зайнятих у нар. г-ві, 770 мають вищу й середню (повну й неповну) освіту. В республіці є Академія наук Казахської PCP (51 академік і 77 членів-кореспондентів; І978), що об'єднує 31 наук. установу, й н.-д. ін-ти, які працюють у галузі кольорової металургії, гірничої справи, геології, будівництва та будматеріалів, енергетики, меліорації й с. г. Усього в республіці 33,6 тис. наук. працівників, зокрема 700 докторів і 10,5 тис. кандидатів наук. У Каз. PCP (1978) налічувалося 9,2 тис. масових 6-к (фонд—87,1 млн. од. зберігання), 8,2 тис. клуб. закладів, 10,3 тис. кіноустановок, 42 музеї (Центр. держ. музей Казахстану, Держ. музей мистецтв Каз. PCP, Будинок-музей М. О. Ауезова в Алма-Аті, меморіальні музеї Т. Г. Шевченка у Форті Шевченка, В. В. Куйбишева в Кокчетаві, Абая Ку-нанбаєва й Ф. М. Достоєвського в Семипалатинську, В. І. Чапаєва в м. Чапаєві, краєзнавчі музеї в обл. центрах), 29 театрів, планетарій в Актюбінську. Позашкільні заклади: 297 палаців та будинків піонерів, 99 станцій юних техніків і 62 — натуралістів, 21 екскурсійно-туристська, дит. спорт. школи, дит. залізниця (Алма-Ата). 2 дит. театри

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1977 в Каз. PCP видано 2170 назв книг та брошур тиражем 28.9 млн. прим., зокрема 765 казах. мовою тиражем 15,3 млн. прим. Виходило 423 газети (157 казах. мовою) річним тиражем І043 млн. прим. (317 млн. казах. мовою), 107 журналів та ін. періодичних видань річним тиражем 51,8 млн. прим. Працюють вид-ва "Казахстан", "Жазуші" ("Письменник") та ін Друковані органи ЦК Компартії Казахстану — журн. "Казахстан комунісі" ("Комуніст Казахстану", казах. мовою), "Партийная жизнь Казахстана". Друк. органи ЦК Компартії Казахстану, Верховної Ради і Ради Міністрів Каз. PCP — газ. "Соціалістік Казахстан" ("Соціалістичний Казахстан", казах. мовою), "Казахстанская правда". В Каз. PCP видаються також між-респ. газ. "Комунізм тугі" ("Прапор комунізму", уйгурською мовою) та "Ленін кічі" ("Ленінський прапор", кор. мовою). З 1925 почалися перші радіопередачі, з 1958 — телепередачі.

Література. Л-ра казах. народу бере початок з усно-поетичної творчості (пісні, казки, приказки і прислів'я, героїчні й ліро-епічні поеми — всього понад 40 жанрових видів). В епічних сказаннях "Кобланди", "Єр-Таргин", ",Ал-памиш", "Камбарбатир" та ін. прославляються нар. батирі (богатирі), які захищали рідний край від чужоземних загарбників, а в поемах "Киз-Жибек", "Кози-Корпеш і Баян-Слу", "Айман-Шол-пан" — волелюбність казах. народу. Популярні герої казах. казок — Алдар-Косе, Жиренше, Аяз-би, Тазша та ін. У 15 ст. з усно-поетичними творами виступали акини Асан-Кайги, Казтуган, в 16 ст.— Джиємбет, Доспамбет, Шалкіїз, у 17 ст.— Бухар, Ахтам-берді. На рубежі 18—19ст. почався новий етап у розвитку казах. культури, в т. ч. л-ри. З'явилися твори прогресивних нар. акинів М. Уте-місова, Ш. Жарилгасова, С. Аронова та ін. В серед. 19 ст. стали відомими твори акинів Б. Кожа-гулова, А. Найманбаєва, поетеси С. Тастанбекової, Джамбула Джабаєва та ін. Збирання, запис і публікацію казах. фольклору почали в 19 ст. рос. учені В. Радлов, Г. Потанін, а також казах. вчений-просвітитель Ч. Валіханов. У 2-й пол. 19 ст. розвивалася нова казах. писемна худож. л-ра — л-ра критичного реалізму. ї основоположником, а також творцем нац. літ. мови був Абай Кунанбаєв. З просвітительськими ідеями виступив також І. Алтинсарін. Письменники 20 ст. С. Кубєєв, С. Торайги-ров, С. Донентаєв, М. Сералін, Т. Жомартбаєв, Б. Кулєєв продовжували реалістичні традиції просвітителів-демократів. Перемога Великої Жовтн. соціалістич. революції створила всі умови для розвитку л-ри й усної поетичної творчості казах. народу. Зачинателем казах. рад. л-ри соціалістичного реалізму був С. Сейфуллін. У 20-х рр. провідне місце в казах. л-рі належало поезії (Джамбул Джабаєв, Н. Байганін, І. Байзаков, Т. Жароков, А. Тажибаєв, Г. Орманов, А. Токмагамбетов та ін.); тоді ж виступили прозаїки М. Ауезов, С. Муканов, Г. Мусрепов, Г. Мустафін та ін. 30-і рр. характеризувалися дальшим розширенням тематики казах. л-ри, глибшим освоєнням принципів соціалістичного реалізму (твори С. Сейфулліна, Б. Майліна, А. Абишева, І. Джансугурова, Ш. Хусаїнова та ін.). В роки Великої Вітчизн. війни поезію представляли С. Муканов, А. Токмагамбетов, Т. Жароков, Г. Орманов, А. Сарсенбаєв, X. Бекхожин, К. Абди-кадиров; прозу — Г. Мустафін, А. Нурпеїсов; драматургію — М. Ауезов, А. Абішев та ін. У повоєнні роки провідне місце в казах. л-рі посіла творчість М. Ауезова, Г. Мусрепова, А. Нурпеїсова, Т. Жарокова, Г. Каїрбекова, А. Тажибаєва, Г. Орманова, Ш. Хусаїнова, С. Муканова, 3. Акішева та ін. У 60-х рр. в л-ру прийшли прозаїки X. Єсенжаков, І. Єсенберлін, А. Алімжанов, Т. Ахтанов, Ш. Муртазаєв, А. Нуршаїхов, М. Сундетов, А. Кекільбаєв, С. Санбаєв, С. Муратбеков, С. Жунусов та ін.; поети Ж. Мулдагамієв, С.Мауленов, О. Сулейменов, К. Мурзалієв, Т. Мулдагалієв, С. Жієнбаєв, М. Макатаєв, Ж. Нажметдінов та ін. Серед літературознавців і критиків — К. Джумалієв, Є. Ісмаїлов, М. Габдулін, Б. Кенжебаєв, 3. Ахметов, Є. В. Лизунова, Р. Бердибаєв, 3. Кабдолов, С. Кірабаєв, М. Дуйсенов, Т. Какішев, М. Каратаев та ін. Давня дружба зв'язує казах. народ з українським. Т. Шевченко перебував у Казахстані на засланні (Новопетровське укріплення, станція Ніколаєвська, Раїм та ін.), добре знав тяжке життя казах. трудового народу, виявляв співчуття до нього, писав про прагнення його до свободи. Казах. народ вважає Шевченка своїм поетом, його оспівано в казах. легендах і переказах. Казах. мовою видано твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Бажана, О. Гончара, М. Стельмаха та ін. На Україні вийшли переклади творів Абая Кунанбаєва, М. Ауезова, Джамбула Джабаєва, С. Муканова, Г. Мусрепова, Г. Мустафіна та ін. Казахстану присвятили свої твори укр. письменники О. Десняк, О. Донченко, Т. Масенко, Ю. Смолич, І. Сенченко, Н. Забіла та ін. Спілка письменників — з 1934

Архітектура. На тер. К. від епохи бронзи збереглися культові споруди — дольмени, менгіри, кургани (поховальна споруда Баланди II; 4—2 ст. до н. е., тепер Кзил-Орд. обл.). За середньовіччя на тер. К. розвивалися міста — Іс-фіджаб (з 11 ст.— Сайрам, тепер Чимкент. обл.), Тараз (тепер Джамбул) та ін., споруджувалися фортеці й замки-садиби (замок городища Баба-Ата, тепер Чимкент. обл.). З 8 ст. виникли нові типи споруд (мечеті, медресе, мавзолеї, караван-сараї) та нові архіт.-буд. засоби (напр., арковокупольні конструкції). З 10 ст. будувалися купольноцентричні меморіальні споруди (мавзолеї Бабаджі-хатун у с. Головачовці поблизу Джамбула, 10—11 ст.; Айша-Бібі), згодом — портальнокупольні (мавзолей Сирлитам, тепер Кзил-Орд. обл., 11—12 ст.). В 14—16 ст. розширювалося будівництво міст, споруджувалися монументальні будівлі (мавзолей Алаша-хан поблизу Улутау, тепер Караганд. обл., 2-а пол. ІЗ ст.). В 17—18 ст. вздовж кордону тер. К. виникли рос. військ. укріплення: Яїцький городок (тепер Уральськ), Гур'єв, Оренбург, Орськ. Семипалатинськ та ін. В 19 ст. зводили фортеці, адм. й торг. будинки в дусі еклектики, мавзолеї (Жуздена, 1-а пол. 19 ст.). За рад. часу почалося буд-во житл. та громад. споруд, в архітектурі яких помітно вплив нац. традицій (айвани, дворики тощо). Виникли нові міста й смт (Балхаш, Караганда, Джезказган, Ачисай та ін.). Для архітектури 20—30-х рр. характерний конструктивізм (Будинок Уряду, тепер ун-т в Алма-Аті, арх. М. Гінзбург); серед. 30—40-х рр.— використання ордерних форм (Казах. театр опери та балету ім. Абая в Алма-Аті, арх. М. Простаков), 50—60-х рр.— раціональність планування, лаконічність і ясність архіт. форм (Палац цілинників у Цілинограді; Палац спорту та Палац ім. В. І. Леніна— в Алма-Аті), кін. 60-х і 70-х рр.— збільшення кількості поверхів, а також нові архітектурні форми (стадіон Медео, 1972, арх. В. Кацев, А. Кайнарбаєв та ін.; архіт. ансамбль м. Шевченка, за який група архітекторів, інженерів та будівельників 1977 була відзначена Держ. премією СРСР, іл. див. на окремому аркуші до ст. Містобудування; готель "Казахстан" в Алма-Аті, 1978, арх. Ю. Ратушний, Л. Ухоботов). У 1935 в Алма-Аті засн. Спілку архітекторів Каз. РСР.

Є. В. Тимонович.

Образотворче мистецтво. Найдавніші пам'ятки на тер. Каз. РСР — наскельні зображення тварин доби палеоліту й неоліту. Від часів бронзи збереглися кам. статуї, глиняні посудини з геом. орнаментом. Мист. саків було пов'язане з культурою скіфів (золоті бляшки з зображеннями оленів, бронзові фігурки крилатих коней і дракона). За середньовіччя з каменю виконували статуї чоловіків і жінок, з бронзи — статуетки жінок, із кераміки виготовляли посуд. У 18—19 ст. розвитку набуло декоративно-ужиткове мист. (килими з повсті, вишивання, аплікація, тиснення на шкірі, ювелірна справа тощо). В 19 ст. з'явилися твори, які відображали життя каз. народу (Ч. Валіханов, Т. Шевченко, B. Верещапн та ін.). У 20—30-х рр. 20 ст. поряд із рос. митцями М. Хлудовим, М. Крутильниковим і В. Антощенком-Оленєвим працювали казах. художники А. Тапібаєв, X. і К. Ходжикови та ін. В 40—50-х рр. розвинулися всі види образотворчого мист., зокрема живопис (А. Ісмаїлов, А. Кастєєв, А. Черкаський, М. Лизогуб). Серед митців 60—70-х рр.— живописці М. Кенбаєв, К. Тельжанов,

C. Мамбеєв, К. Шаяхметов; графіки Р. Сахі, Є. Сидоркін; скульптори X. Наурзбаєв, Б. Тулеков; майстри декоративно-ужиткового мист. Л. Ходжикова, Р. Сарсенбин та ін. В 1940 засн. Спілку художників Каз. РСР. В 1966 в Алма-Аті експонувалася виставка укр. образотворчого і декор.-ужиткового мистецтва, 1971 виставка художників К. відбулася у Києві.

Н.-Б. Нурмухаммедов.

Музика. До Великої Жовтн. соціалістич. революції муз. мист. представлене лише нар. творчістю — піснями (епічними, трудовими, побутовими, обрядовими) та інструм. п'єсами (кюями). Серед нар. танців — трудові (ормек бі — танець ткаль), мисливські (коян бі — полювання беркута на зайця), жартівливі, сатиричні, гумористичні тощо. Нар. муз. інструменти: домбра (струнно-щипковий), кобиз (смичковий), сибизги (духовий), даулпаз (ударний). Серед нар. композиторів-виконавців відомі були Абай Кунанбаєв, Курмангази Сагирбаєв, Джамбул Джа-баєв. У рад. час в К. виросли нац. кадри композиторів: нар. арт. СРСР М. Тулебаєв, нар. артисти Каз. РСР А. Жубанов, Л. Хаміді, С. Мухамеджанов, Г. Жубанова, К. Кужам'яров, Є. Рахмадієв. Склалися жанри профес. музики— опера, балет, симф., кантатно-ораторіальні, хорові, камерні твори. Розвиткові профес. музики сприяли рос. композитори — нар. арт. Каз. РСР О. Затаєвич та Є. Брусиловський. Укр. композитор М. Скорульський написав квінтет на теми творів Абая Кунанбаєва, поему для симф. оркестру пам'яті А. Уманова; значний внесок у мист. диригування зробив нар арт. УРСР В. Пірадов. Серед казах. вокалістів — нар. артисти СРСР Р. Абдуллін, Р. Багланова, К. Байсеїтова, Р. Джаманова, Є. Серкебаєв, Б. Тулегенова; диригентів — нар. артисти Казах. РСР Ш. Кажгалієв, Ф. Мансуров, Т. Османов; домбристів — нар. артисти Каз. РСР К. Жантлеуов, Р. Омаров та ін. В республіці працюють Казах. акад. театр опери та балету ім. Абая (1934), Держ. філармонія ім. Джамбула (1935), Казах. академічний оркестр нар. інструментів ім. Курмангази (1934), Казах. хорова капела (1937), Ансамбль пісні і танцю Казах. РСР (1935), симф. оркестр, камерний оркестр Казах. телебачення і радіо; консерваторія ім. Курмангази. Спілка композиторів Казах. РСР — з 1939.

Б. Г. Єрзакович.

Театр. Елементи театр. мист. К.— в нар. обрядах та іграх, у творах старовинного епосу. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції виникли аматорські трупи в Семипалатинську, Кустанаї, Петропавловську. В 1926 у Кзил-Орді засн. перший профес. драм. театр (з 1928 — в Алма-Аті; з 1961 — Казах. драм. театр ім. М. Ауезова). Відкрилися нац. театри в Караганді (1932), Семипалатинську, Чимкенті (обидва — 1934), Джам-булі (1936), Гур'єві (1938); Уйгурський (1934) і Корейський (1937) — в Алма-Аті. В 1922 в Кустанаї почала виступати рос.-укр. трупа (тепер рос. театр драми). В репертуарі театрів — п'єси рад. драматургів: М. Ауезова, Г. Мусрепова, А. Абішева, Е. Раннета, М. Каріма, М. Погодіна, К. Треньова, Я. Галана, О. Корнійчука; укр. класики (Т. Шевченка). Значний внесок у розвиток казах. драм. театру зробили нар. арт. СРСР Ш. Айманов.К. Куанишпаєв. Серед сучас. акторів — нар. арт. СРСР X. Букеєва, С. Мирадова, С. Майканова, В. Харламова. В роки Великої Вітчизн. війни 1941—45 в Караганді працював Київ. рос.драм. театр ім. Лесі Українки, в Семипалатинську — Київ. укр. драм. театр ім. 1. Франка, в ін. містах К.— театри Дніпропетровська, Луганська (тепер Ворошиловград), Полтави та ін.

К. А. Нурпеїсов.

Кіно. В 1928 в Алма-Аті засн. відділення "Східфільму" (випускався кіножурнал, створено документальний фільм "Турксиб". 1929, реж. В. Турін), у 1934 — студію кінохроніки. В 1938 на "Лен-фільмі" вийшов худож. фільм "Амангельди" (реж. М. Левін) за участю казах. акторів. У 1941 засн. Алма-Атинську студію худож. фільмів (у 1944 об'єдналась зі студією кінохроніки; з i960 — кіностудія "Казахфільм"). Серед фільмів: "Земля батьків" (1966), "Кінець отамана" (1971, реж. обох — Ш. Айманов), "Пісня про Мангаук" (1970, реж. М. Бегалін), "Киз-Жибек" (1972, реж. С. Ходжиков — учень О. Довженка), "Лютий" (1973, кирг. реж. Т. Оке-єв за повістю М. Ауезова), "Алпамис іде до школи" (1976, реж. А. Карсакбаєв), "Транссибірський експрес" (1978, реж. Е. Уразбаєв). У документальному кіно працюють О. Абішев, І. Верещагін. Актори: Є. Умурзаков А. Умурзакова, К. Кожабеков, Ф. Шарипова, А. Молдабеков та ін. У 1958 засн. Спілку кінематографістів Каз. PCP. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448—449.

К. А. Нурпеїсов.

Літ.. Ленин В. И. О Средней Азии и Казахстане. Ташкент, 1960; Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1977; КПСС и Советское правительство о Казахстане. 1917 —1977 гг. Сборник документов и материалов. Алма-Ата, 1978: Брежнєв Л. І. Питання аграрної політики КПРС і освоєння цілинних земель Казахстану. К., 1974: Брежнєв Л. І. Цілина. К., 1978; Кунаев Д. А. Избранные речи и статьи. M., 1978; Кунаев Д. А. Советский Казахстан. М., 1978; Климат Казахстана. Л., 1959; Почвы Казахской ССР, в. 1 —13. Алма-Ата, 1960—70; Калачев Н. С, Лаврентьева Л. Д. Водоэнер-гетический кадастр рек Казахской ССР. Алма-Ата, 1965; Казахстан. М., 1969; Советский Союз. Казахстан. М., 1970; Очерки истории Коммунистической партии Казахстана. Алма-Ата, 1963; Компартия Казахстана за 10 лет (1921 — 1971 гг.). Алма-Ата, 1972; История Казахской ССР, т. 1, 3—4. Алма-Ата, 1977 — 79: История Казахской ССР. Эпоха социализма. Алма-Ата, 1967: Нусупбеков А. Н. Формирование и развитие советского рабочего класса в Казахстане (1917— 1940 гг.). Алма-Ата, 1966; Победа Советской власти в Средней Азии и Казахстане. Ташкент, 1967; Покровский С. Н. Разгром иностранных военных интервентов и внутренней контрреволюции в Казахстане (1918—1920 гг.). Алма-Ата, 1967; Бейсембаев С. Б. Ленин и Казахстан. Алма-Ата, 1968; Великий Октябрь в Казахстане. Алма-Ата, 1977; Экономика Казахстана за 60 лет. Алма-Ата, 1977; Туркебаєв Э- А., Двоскин Б. Я., Исентаев К. Б. Проблемы региональной экономики Казахстана. Алма-Ата, 1977; История казахской литературы, т. 1—3. Алма-Ата, 1968—71; Ахметов 3. А. Современное развитие и традиции казахской литературы. Алма-Ата, 1978; Муси-нов А., Сарсенбаев А., Сериккалиева Э. Казахские литературные связи. Библиографический указатель. Алма-Ата, 1968; Нарымбетов А. Казахская советская литература. Библиографический указатель по литературоведению и критике. 1917 — 1940, т. 1.Алма-Ата, 1970; Глаудинов Б. Архитектура Советского Казахстана. М., 1974; Нурмухаммедов Н.-Б. Искусство Казахстана. М., 1970;Оразбаева H.A. Народное декоративно-прикладное искусство казахов. Альбом. Л., 1970; Очерки истории изобразительного искусства Казахстана. Алма-Ата, 1977; История музыки народов СССР, т. 1—5. М.. 1970—74; Капдалова О. Н. Традиции и современность. Театральное искусство Средней Азии и Казахстана. М.. 1977.

Казахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Казахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Казахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Казахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКазахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Казахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКазахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКазахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Казахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКазахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКазахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Казахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКазахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКазахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКазахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКазахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Казахська радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази