Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow голо-гон arrow ГОЛОГРАФІЯ
   

ГОЛОГРАФІЯ

(від грец. - увесь, повний і - пишу) - спосіб одержування об'ємного зображення предметів шляхом записування і наступного відтворювання розсіяних ними хвиль. Винайшов англ. фізик Д. Габор (1948), удосконалив Ю. М. Денисюк (1962). Бурхливий розвиток Г. почався в 60-і pp. після створення лазера. Запис інформації про монохроматичне випромінювання, розсіяне предметом (предметна хвиля), здійснюють на реєструючому середовищі (мал., а), розташованому в ділянці інтерференції предметної хвилі з допоміжною (опорною) когерентною хвилею (див. Когерентність хвиль). За схемою Денисюка хвилі спрямовуються на реєструюче середовище з протилежних боків. Записана картина (голограма) містить повну інформацію про предметну хвилю, тобто не лише про розподіл амплітуд (інтенсивності) розсіяного випромінювання (як звичайна фотографія), а й розподіл фаз. Голограма є складною дифракційною граткою (у випадку запису на фотоемульсію - чергування світлих і темних смуг). При зчитуванні на голограму спрямовують лише опорну хвилю, при дифракції якої відтворюється предметна хвиля (мал., б). Вимоги до монохроматичності і когерентності опорної хвилі тут значно нижчі, ніж при записуванні. Так, для зчитування голограми, записаної за схемою Денисюка, придатне сонячне світло, а також випромінювання штучних джерел світла. Г. характеризується властивостями, яких не має звичайна фотографія. Відтворене об'ємне зображення не відрізняється від предмета: його можна розглядати під різними кутами. За допомогою голограми, записаної на чорно-білому фотоматеріалі трьома монохроматичними лазерами, можна одержати кольор. зображення. Частина голограми, записаної за схемою малюнка (а), відтворює зображення всього предмета. На одній ділянці середовища можна записати, а потім зчитати сотні голограм. Зображення можна додавати і віднімати; за допомогою ЕОМ синтезують голограму й отримують "зображення" неіснуючого об'єкта. Г. можлива на хвилях будь-якого типу, напр. акустичних. Голограму можна записати одними хвилями, а відтворити іншими (напр., акустооптична Г. дає змогу "бачити" крізь непрозорі середовища). При цьому зобралдання збільшується у ?2/?1, разів (?1 і ?2 - довжина хвиль відповідно при запису і відтворенні зображення), що дає можливість створити рентгенооптичний або електроннооптичний мікроскоп із збільшенням до 106 раз. Г. застосовують для одержання об'ємного зображення творів мистецтва, створення голографічного кіно і об'ємного телебачення, для неруйную-чого контролю форми складних об'єктів (напр., лопаток турбін з точністю до 1 мкм). Г. відкриває широкі можливості для обчислювальної техніки. Провадяться роботи над створенням оптичних обчислювальних машин із швидкодією до 108 операцій за секунду і об'ємом пам'яті до 1012 біт. На Україні перші дослідлієння з Г. почалися в Ін-ті радіофізики і електроніки АН УРСР під керівництвом О. Я. Усикова (1965). Питання Г. вивчають інститути фізики та напівпровідників АН УРСР, кафедри ряду вузів республіки. Вчені України створили нові методи записування голограм у кристалах, напівпровідникових структурах, термопластиках (М. С. Вродин, М. Г. Находкін, М. Т. Шпак), розробили методи динамічної Г. і корекції лазерних пучків (В. Л. Вінецький. М. С. Соскін) та надвисокочастотної Г. (В. П. Шестопалов).

Літ.: Островский Ю. И. Голография и ее применение. Л., 1973: Василен-ко Г. И. Голографическое опознавание образов. М., 1977; Кольер P., Берхарт К., Лин Л. Оптическая голография. Пер. с англ. М., 1973.

М. С. Соскін.

Голографія