в архітектурі- циліндрична або багатогранна частина завершення будівлі, яка підтримує купол. Б. особливо поширені у візант., вірм., груз. і давньо-рус. архітектурі. Здебільшого мають вікна. Б. оздоблені ліпним чи різьбленим орнаментом (Софійський собор у Києві, 1037), густо профільованими деталями з цегли, білого каменю, теракоти (храми 16-17 ст. Ярославля, Москви) й барвистими кахлями (Юр'ївський собор Видубицького монастиря в Києві, 1696-1701).
