Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow пис-підг arrow ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ ОКЕАН
   

ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ ОКЕАН

Арктичний океан, Північне Полярне море — найменший за розмірами океан земної кулі. Розташований між Євразією та Пн. Америкою, в Арктиці. Межу П. Л. о. з Атлантичним океаном і Тихим океаном проводять приблизно по Пн. полярному колу. Пл. 14,7 млн. км2. Об'єм водної маси 18 млн. км3. Пересічна глиб. 1225 м, макс. 5527 м. Берегова лінія розчленована затоками та протоками. Характер берегів різноманітний— від скелястих, фіордових до низьких намивних, складених з алювіальних і мор. відкладів. Моря П. Л. о. мілководні, окраїнні, розташовані переважно біля берегів Євразії, крім внутр. вод Канадського Арктичного архіпелагу. За кількістю островів (площа бл. 3,8 млн. км2) П. Л. о. посідає 2-е місце після Тихого ок. Острови розташовані гол. чин. на материковій обмілині (шельфі). Найбільші з них — Гренландія, Баффінова Земля, Вікторія, Елсмір, Нова Земля, Шпіцберген, Північна Земля, Франца-Йоси-фа Земля та ін.

Рельєф дна П. Л. о. відзначається розвинутою шельфовою зоною завширшки до 1300 км. За фіз.-геогр. та морфометричними особливостями в океані виділяють Пн.-Європейський бас. (Гренландське море, Норвезьке море, Баренцове море, Біле море), Арктичний бас, розташований між шельфом Євразії та узбережжям Пн. Америки, Канадський басейн, що включає пн.-зх. протоки, та моря Сибір. шельфу (Карське море, Лаптєвих море, Східно-Сибірське море та Чукотське море). Пн.-Європейський та Арктичний басейни розчленовані системою підводних хребтів (зокрема, Гаккеля хребтом), що є пн. продовженням Серединно-Атлантичного хребта. В межах Арктичного бас, крім того, виділяють глибоководні западини — Нансена улоговина, Амундсена улоговина. Канадська улоговина та ін., розділені між собою складчастими підводними хребтами (Ломоносова хребет, Менделєєва хребет). Пересічні глибини над підводними хребтами понад 1000 м, найменша — 954 м. У районі Північного полюсу глибини понад 4200 м. Шельф П. Л. о. вкритий теригенними донними відкладами — пісками й піщаним мулом. Для підводних хребтів і глибоководних западин характерні темно-коричневі й коричневі мули органічного та неорганічного походження. В межах материкового схилу є невеликі площі, зайняті піщаними мулами. На великих глибинах Пн.-Європейського бас. поширений глобігериновий мул. Товщина осадочного шару на материковому схилі досягає 1500 м, у глибоководних улоговинах — 1500—2500 м.

Клімат П. Л. о. визначається його положенням у полярних широтах. Бл. 75% сонячної радіації відбивається льодовою поверхнею, що вкриває більшу частину П. Л. о. Влітку для центр. районів Арктичного бас. характерна циклонічна діяльність; відбуваються істотні зміни тиску, напряму вітру, т-ри повітря. Взимку над Арктичним бас. розвивається Арктичний антициклон. Протягом року над П. Л. о. переважають арктичні по-вітр. маси (див. Арктичне повітря). На формування клімату океану мають також вплив Тихоокеанська течія та Північно-Атлантична течія. Пересічна т-ра повітря у різних районах П. Л. о. змінюється від + 3 до —40° взимку та від 0 до +10° влітку. Опади бувають найчастіше у вигляді снігу. Пересічна річна кількість їх від 150 до 300 мм на рік. Улітку значна хмарність, часті тумани. Гідрологічний режим П. Л. о. зумовлений значним надходженням прісних вод (бл. 5000 км3 щорічно) та водообміном з прилеглими океанами. Пересічна т-ра поверхневих вод становить бл.— 1,5°, солоність їх — до 32 о/оо. Східно-Гренландська течія та Лабрадорська течія виносять поверхневі води та мор. кригу в Атлантичний ок. З Атлантичного і Тихого океанів у П. Л. о. надходять тепліші й солоніші води. Маючи більшу густину, вони в Арктичному бас. створюють підповерхневий шар більш теплих вод (т-ра +0,5, + 3°). Осн. складовими заг. циркуляції поверхневих вод П. Л. о. є Трансарктична течія, що перетинає Арктичний бас. від Чукотського м. на Зх.; Сх. антициклональний круговорот на Пн. від Аляски; холодна Сх.-Гренландська течія, а також тепла Норвезька течія з розгалуженнями. Швидкість течій в Арктичному бас. до 5 см/с, у Пн.-Європейському — до 20 см/с. Припливи мають переважно півдобовий цикл, вис. від 0,5 до 1 м. Найбільші (до 6 м) у Баренцовому м. Однією з особливостей П. Л. о. є потужний льодовий покрив, утворенню якого сприяють низькі три та відносно низька солоність поверхневих вод. Узимку мор. кригою вкрито 12,3 млн. км2, улітку — до 7,9 млн. км2. Заг. об'єм криги П. Л. о.— ЗО тис. км3. Товщина однорічної криги коливається в межах від 0,5 до 2,5 м. Арктичний бас. вкритий переважно багаторічною дрейфуючою кригою (паком) завтовшки до 4,5 м. Трапляються айсберги (найчастіше у Баффіна морі) та "льодові острови", розміри яких досягають кількох десятків кілометрів, товщина понад 30 м. "Льодові острови" використовують для організації дрейфуючих полярних станцій. Під впливом вітрів і течій крига в Арктичному бас. дрейфує й виноситься гол. чином у Гренландське м. Влітку пд. частини окраїнних морів П. Л. о. звільняються від криги.

Рослинний і тваринний світ. П. Л. о. (у т. ч. центр. Арктика) характеризується інтенсивним розвитком фітопланктона (див. Планктон), у складі якого переважають діатомові водорості. В тепліших водах біля берегів Ісландії, Норвегії, Кольського п-ова і в Білому м. багато ламінарієвих, фукусових та ін. донних водоростей, які мають промислове значення. В Пн.-Європейському бас. зустрічаються понад 2 тис. видів тварин, у т. ч. китоподібні, риби (морський окунь, тріска, пікша, оселедець) та ін. В Арктичному бас. живуть білий ведмідь, морж, тюлень, нарвал; серед риб — полярна тріска, навага тощо. Про історію дослідження П. Л. о. див. ст. Арктика.

Господарське освоення П. Л. о. Моря Пн.-Європейського бас. є традиційним районом рибальства та мор. промислу. Щорічний вилов риби у цьому районі становить бл. 10 млн. т. На шельфі П. Л. о. відкрито значні родовища нафти, газу та ін. корисних копалин. Морями П. Л. о. проходить Північний морський шлях — найкоротша водна магістраль між Європою та Азією, здійснюються спроби освоєння Північно-Захід-ного проходу. Завдяки великій відбивній здатності льодового покриву П. Л. о. має велике клімато-утворююче значення. Зокрема, встановлено зв'язок між площею льодового покриву й умовами зволоження не тільки прилеглих, а й віддалених від океану районів Поволжя, Серед. Азії, Казахстану, України. Напр., на Україні кількість опадів значно зменшується при скороченні льодового покриву Карського моря. Карту див. на окремому аркуші до ст. Арктика, т. 1, с. 200—201.

Літ.: Гордиенко П. А. Северный Ледовитый... Л., 1973; Межзональное перераспределение водных ресурсов. Л., 1980; Климат полярных районов. Пер. с англ. Л., 1973; Океанографическая энциклопедия Пер. с англ. Л., 1974.

Є. Г. Никифоров.

Північний льодовитий океан - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази