Михайло Семенович [6 (17). XI 1788, с. Красне, тепер село Яковлєвського р-ну Бєлг. обл.— 11 (23). VIII1863, м. Ялта, похований у Москві] — рос. та укр. актор, основоположник сценічного реалізму в рос. та українському Театр. мистецтві. Н. у сім'ї кріпака. В 1800—03 брав участь в аматорських виставах у м. Суджі та в Курську. У 1805 почав творчу діяльність у трупі Барсових (у Курську). В 1816 перейшов до трупи Й. Калиновського та І. Штейна (див. Харківський вільний театр). У 1818—21 — актор Полтавського вільного театру. У 1821 передові кола рос. та укр. громадськості викупили Щ. з кріпацтва. У 1822 на чолі власної трупи гастролював у Києві. У 1822— 23 — актор Штейна І. Ф. трупи в Тулі. З 1823 — актор Моск. театру на Моховій (з 1824 — Малий театр), в якому працював до кінця життя. Періодично гастролював у багатьох містах Росії і України, зокрема в 1829—50 в Ромнах, Одесі, Вознесенську, Харкові, Києві, Миколаєві, Херсоні, Полтаві та ін. Ролі рос. мовою: Кривосудов ("Ябеда" Капніста), Сумбуров ("Модна крамниця" Крилова), Фамусов ("Горе з розуму" Грибоєдова), Барон ("Скупий лицар" Пушкіна), Городничий ("Ревізор" Гоголя), Муромський ("Весілля Кречинського" Сухово-Кобиліна), Гарпагон ("Скупий" Мольєра), матрос Симон ("Матрос" Соважа і Делур'є), Вальдольф ("Мірандоліна" Блума за Гольдоні) та інші. Ролі українською мовою: Виборний Макогоненко, Михайло Чупрун ("Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" Котляревського), Грицько, Чупкевич ("Козак-віршописець", "Два вчителі" Шаховського), Учитель ("Досвід мистецтва" Судовщикова), Угар ("Марфа і Угар, або Лакейська війна" Корсакова), Прокіп Шкурат, Шельменко ("Сватання на Гончарів-ці" і "Шельменко-денщик" Квітки-Основ'яненка), Дудлик ("Панас Викрутас" Дмитренка). Українські ролі виконував у виставах Малого театру та під час гастролей в 20—60-х pp. 19 ст. Щепкін став реформатором вітчизняного Театр. мистецтва, створив школу перевтілення. Формуванню демократичних поглядів Щ. сприяли його дружні стосунки з О. Пушкіним, М. Гоголем, В. Бєлінським, О. Герценом, І. Котляревським, Г. Квіткою-Основ'яненком, Т. Шевченком та ін. Іменем Щ. названо Театр. училище (вуз) при Малому театрі і Сум. театр драми і муз. комедії. Споруджено пам'ятники в с. Красному Бєлг. обл. та в Москві. Іл. див. також до ст. Акторське мистецтво, т. 1, с. 448—449.
Літ.: Михаил Семенович Щепкин. Записки. Письма. — Современники о М. С. Щепкине. М., 1952; Волошин І. О. Михайло Щепкін і Україна. К., 1963; Волошин І. О. Т. Шевченко j М. Щепкін. К., 1963; Клинчин А. П. Михаил Семенович Щепкин. М. 1964; Гриц Т. С. М. С. Щепкин. Летої пись жизни и творчества. М., 1966; Алперс Б. В. Театр Мочалова и Щепкина. М., 1979.
Р. Я. Пилипчук
