- міжнар.-правовий документ, прийнятий 42-ю сесією Ген. конференції Міжнародної організації праці (МОП) 25.VI 1958 у м. Женеві (Швейцарія). Набула чинності 15.УІ 1960. Україна ратифікувала Конвенцію 30.УІ 1961. Мета Конвенції — забезпечення рівних можливостей і поводження у сфері праці та занять. Складається з преамбули і 14 статей. У преамбулі підкреслюється: будь-яка дискримінація у сфері праці та занять суперечить Філадельфійській декларації МОП 1944 (невід'ємній частині Статуту МОП), де проголошено, що всі люди незалежно від раси, віросповідання або статі мають право на забезпечення свого матеріального добробуту і духовного розвитку в умовах свободи і гідності, екон. стабільності та рівних можливостей. У п. 1 ст. 1 Конвенції наведені визначення дискримінації. Нею є: а) «будь-яка відмінність, недопущення або перевага, що здійснюється за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, національного походження або соціальної належності, що призводить до знищення або порушення рівності можливостей або поводження у сфері праці та занять»; б) «будь-яка інша відмінність, недопущення або перевага, що призводить до знищення або порушення рівності можливостей або поводження у сфері праці та занять». Будь-яка відмінність, недопущення або перевага стосовно певної праці, засн
ована на її специф. вимогах, дискримінацією не вважається (п. 2 ст. 1).
Сфера застосування Конвенції охоплює доступ до праці і різних занять, профес. навчання, а також порядок оплати і умови праці (п. З ст. 1). Як зазначено у ст. 2, будь-яка держава — член МОП, що ратифікує Конвенцію, зобов'язується визначити і проводити нац. політику, спрямовану на заохочення рівності можливостей і поводження стосовно праці та занять з метою викорінення будь-якої дискримінації щодо них. Держави — учасниці Конвенції зобов'язалися скасувати будь-які законод. положення та адм. практику, несумісні з цією політикою; ввести таке зак-во і заохочувати такі навч. програми, які зможуть забезпечити прийняття і додержання такої політики, а також забезпечити дотримання такої політики у діяльності установ з профес. орієнтації, профес. навчання та працевлаштування під керівництвом держ. влади. Особливі заходи щодо захисту і допомоги, передбачені в інших прийнятих Ген. конференцією МОП конвенціях і рекомендаціях, не вважаються дискримінацією (п. 1 ст. 5). Після консультації з представн. організаціями підприємців і працівників, де вони є, кожен член організації має право встановити, що будь-які ін. особливі заходи, спрямовані на задоволення особливих потреб осіб, котрі з огляду на їх стать, вік, фіз. вади, сімейні обставини або соціальний чи культурний рівень звичайно визнаються такими, що потребують особливого захисту або допомоги, не вважатимуться дискримінацією (п. 2 ст. 5). У Конвенції також передбачається, що будь-які заходи, спрямовані проти особи, стосовно котрої існує обгрунтована підозра або доведено, що вона займається діяльністю, яка підриває безпеку д-ви, не вважаються дискримінацією за умови, що заінтересована особа має право звернутися до компет. органу, утвореного відповідно до нац. практики (ст. 4).
Літ.: Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнар. організацією праці. 1919-1964, т. І. Женева, 1999.
Ю. І. Нипорко, М. П. Стадник.
