- строк експлуатації виробів (з перервами на тех. обслуговування і ремонт) до настання граничного стану, коли вони вже втрачають задані властивості; один з основних показників надійності виробів. Граничний стан виробів встановлюють згідно з тех. вимогами, враховуючи особливості конструкції виробу, режим експлуатації, галузь застосування, вимоги техніки безпеки тощо. Цей стан зумовлюється тех. (фізичною) неможливістю або екон. (моральною) недоцільністю дальшої експлуатації виробу. Довговічність неремонтовних виробів (напр., освітлювальних ламп, напівпровідникових елементів, кріпильних деталей) обмежується відмовою (повною або частковою втратою експлуатаційних властивостей), відпрацьованим встановленим строком експлуатації або сумарним наробітком (тривалістю функціонування чи обсягом виконаної роботи за певний проміжок часу), після яких істотно зростає інтенсивність подальших відмов. Довговічність ремонтовних виробів (напр., автомобілів, холодильників, одягу) обмежується фіз. або моральним старінням, зношуванням, частими відмовами, збільшенням витрат на ремонт тощо. Підвищенню Д. в. сприяє правильний вибір конструктивних рішень, матеріалів і технології виготовлення, додержання норм тех. експлуатації. Період експлуатації виробів до настання граничного стану встановлюють розрахунками, спец. випробуваннями та прогнозами, що грунтуються на досвіді проектування й експлуатації виробів та на даних обстежування об'єктів методами технічної діагностики.
С. С. Городецький.
