— одне з основних (конституційних) соціально-економічних прав громадян СРСР. Конституційно закріплено в ст. 42 Конституції СРСР і відповідних статтях конституцій союзних (ст. 40 Конституції УРСР) та авт. республік. Забезпечується безплатною кваліфікованою мед. допомогою, що подається державними закладами охорони здоров'я; розширенням мережі закладів для лікування і зміцнення здоров'я громадян; розвитком і вдосконаленням техніки безпеки і виробничої санітарії; проведенням широких профілактичних заходів; заходами оздоровлення навколишнього середовища (див. Охорона навколишнього середовища); особливим піклуванням про здоров'я підростаючого покоління, включаючи заборону дитячої праці, не зв'язаної з навчанням і трудовим вихованням; розгортанням наук. досліджень, спрямованих на запобігання та зниження захворюваності, тощо. П. на о. з. гарантується також Основами законодавства Союзу PCP і союзних республік про охорону здоров'я, респ. законами про охорону здоров'я (в УРСР — Закон УРСР про охорону здоров'я). Охорона здоров'я народу — одне з найважливіших соціальних завдань Рад. держави. Див. також Охорона здоров'я, Охорона материнства і дитинства.
