(Talleyrand) Шарль Моріс (Талейран-Перігор; 13.ІІ 1754, Париж — 17.V 1838, там же)—політ. і держ. діяч Франції, дипломат, князь Беневентський (1806—15), герцог Діно (з 1817). В 1775—91— генеральний вікарій, єпископ. Напередодні Великої французької революції обраний від духівництва 1789 до Генеральних штатів, приєднався до третього стану. Ініціатор декрету в Установчих зборах революц. Франції про передання церк. земель нації, сприяв проведенню в країні церк. реформи 1791. В 1792 вступив на дипломатичну службу. Після повалення монархії (1792) і викриття таємних зв'язків Т. з роялістами 1792—% — в еміграції. Міністр закордонних справ в 1797—99, за часів Директорії, 1799—.1807 — Консульства та імперії Наполеона І. Підтримував агресивні плани Наполеона І щодо України. В 1808 вступив у таємний зв'язок з Олександром І, пізніше — з Меттерніхом.
У 1814—15, в період першої реставрації Бурбонів, — глава уряду і міністр закорд. справ. На Віденському конгресі 1814—15 очолював франц. делегацію. Використавши суперечності між країнами-переможницями, домігся розколу антифранц. коаліції європ. д-в і прийняття вигідних для Франції рішень. З 1815 — у відставці. В 1830—34 — посол у Лондоні.
Тв.: Рос. перекл.— Мемуари. М.. 1959.
Літ.: Тарле Е. В. Талейран. М., 1962.
Т. Г. Солтанівська.
