Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Г-гон arrow ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОР
   

ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОР

(від лат. generalis -загальний, спільний і лат. gubernator — правитель) — найвища посада в місц. адміністрації Рос. імперії, керівник генерал-губернаторства. Заснована ще на поч. 18 ст., однак до 1775 була почесною і не відрізнялася від просто губернаторської. За «Установленням про губернії» (1775) Г.-г. (намісникові) доручався вищий нагляд за губерніями (переважно за 2—3). Г.-г. могли засідати в сенаті з правом голосу. їх призначення та звільнення повністю залежали від волі монарха. Поміж перших Г.-г., які були призначені в Україну, — Г. Потьомкін, П. Рум'янцев, Є. Щер-бинін та ін. Завдяки своєму впливу при цар. дворі, а також невизначеності функцій Г.-г. мали майже необмежену владу на місцях. Фактично очолювали місц. адм. апарат: були прямими начальниками поліції, стежили за збором податків, головували у губернських правліннях, могли впливати на судочинство (зокрема припиняти виконання вироку) тощо. Від їхньої волі залежало призначення, звільнення, просування по службі більшості місц. чиновників. Викон. органом Г.-г. було намісницьке правління. 1796 посаду Г.-г. (намісника) скасовано, що пояснювалося передусім посиленням центр, влади. Однак уже на поч. 19 ст. її відновлено в обох столицях та на окраїнах імперії. Як і раніше, Г.-г. залежали тільки від імператора. У своїх правах та функціях Г.-г. був прирівняний до міністра (аж до права особисто доповідати цареві). Владно втручався у діяльність місц. адміністрації. При Г.-г. працювали лише канцелярія та чиновники з особливих доручень. Він наглядав за місц. благоустроєм і поліцією, г-вом і правосуддям, особовим складом місц. управління. «Інструкція» 1853 (була чинною до 1917) підкреслювала відповідальність Г.-г. за «стан думок» у губернії. Виступав посередником між місц. та центр, владою. Обсяг посад, повноважень Г.-г. розширювався у періоди, коли в губернії оголошувався воєнний стан (зокрема, в Україні в роки Кримської війни 1853—56). Здебільшого Г.-г. був одночасно командувачем військ, округу. В кін. 19 — на поч. 20 ст. Г.-г. керувалися у своїй діяльності «Положенням про заходи щодо охорони державного порядку та громадського спокою» (1881), «Правилами про місцевості, в яких оголошено воєнний стан» (1892) та ін. документами. У період рос. революції 1905—07 уряд використовував інститут тимчасових Г.-г. для «встановлення порядку на місцях». Посаду ліквідовано після лют. революції 1917.

Г.-г. існували і в ін. країнах. Напр., у Франції у 16—17 ст. вони уособлювали корол. владу на місцях. У ряді держав, що входять тепер до Співдружності, очолюваної Великобританією, Г.-г. представляють главу д-ви — англ. короля (королеву).

Літ.: Андреевский И. Е. О наместниках, воєводах и губернаторах: Рассуждение. СПб., 1864; Градовский А. Д. Начала рус. гос. права, т. 3. СПб., 1883; Блинов И. Губернаторы: Истор.-юрид. очерк. СПб., 1905; Ерошкин H. П. История гос. учреждений дорев. России. М., 1983; Посохов С. И., Ярмыш A. H. Губернаторы и ген-губернаторы. X., 1997.

С. І. Посохов, О. Н. Ярмиш.

 

Схожі за змістом слова та фрази