(ЗО УНР) - офіц. назва Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) після її об'єднання з УНР. Правовою підставою для уконституювання ЗО УНР були ухвала Української Національної Ради ЗУНР від 3.1 1919 і універсал Директорії УНР від 22.1 1919 про з'єднання (злуку) обох держав в «однопільну, суверенну Народну Республіку». Згідно з умовами злуки, викладеними в згаданій ухвалі, до часу, коли відбудуться Установчі Збори об'єднаної республіки, законод. владу на тер. кол. ЗУНР здійснюватиме Укр. Нац. Рада, а цив. і військ, адміністрацію забезпечуватиме Державний секретаріат ЗУНР як викон. орган Укр. Нац. Ради. В липні 1919 Директорія УНР затвердила Закон про створення М-ва у справах ЗО УНР, що «складається з міністра, його товариша, чотирьох департаментів (фінансового, товарообміну, комунікацій та військового постачання, на чолі яких стоять представники міністерств фінансів, народного господарства, шляхів і військового) та загальної канцелярії». Міністром було призначено С. Вітека. У вересні 1919 Директорія скасувала це м-во і замість нього утворила Комітет у справах допомоги біженцям-галичанам. У грудні 1919 уряд ЗО УНР на знак протесту проти переговорів УНР і Польщі, що згодом привели до укладення Варшавської угоди 1920, в одностор. порядку розірвав акт про злуку. З поч. 1920 еміграц. західноукр. уряд повернувся до поперед, назви — Західноукраїнська Народна Республіка.
Літ.: Литвин М. P., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. Л.,1995.
