(перекручене слово "персона", від лат. persona — особа) — твори портретного жанру в Росії і на Україні 17 — 18 ст. Спочатку під терміном "парсуна" розуміли портрет, форма і техніка якого ще генетично пов'язані з іконописом ("Портрет царя Федора Іоанновича", "Портрет князя М. В. Скопіна-Шуйського", 1-а пол. 17 ст., ДТГ, та ін.). Згодом, коли цей термін набув поширення в мистецтвознавстві, ним почали називати й істор. портрети певного типу. В них підкреслювалися риси урочистості, станової винятковості; більшість таких зображень аналогічна за композиційною схемою, до якої майже завжди входив обов'язковий атрибут — герб. Термін "парсуна" застосовується як до рос., так і до укр. та білорус. портретів. П. малювали з натури (напр., В. Ф. Люткіна, кін. 18 ст.; Ф. І. Краснощокова, роботи художника О. Антропова, 1791) або посмертно (натрунний портрет царя Федора Олексійовича роботи художників Є. Еліна та Л. Смолянинова, 1686). Українська П., яка в 17—18 ст. мала ще й назву "контрфект" (нім. konterfei — портрет), відзначається реалістичною тенденцією й разом з тим декоративністю, вишуканістю колориту й орнаментальністю, лаконічністю худож. засобів. Художники в рамках традиційних композиційних схем створювали національно забарвлені, позначені уже й новими віяннями, часом дуже виразні образи. Цінне зібрання П. зберігається в ДМУОМ у Києві (портрети М. Миклашевського, 18 ст.; І. Забіли, бл. 1702; С. Сулими, Д. Ефремовича, 1752; В. Гамалії, 60-і рр. 18 ст.; І. Гудими, 1755, та ін.), у Львів. історичному музеї (портрет міщанина з Сокаля, 2-а пол. 17 ст.). Див. Портрет. Іл. див. на окремому аркуші, с. 224—225.
Літ.: Новицкий А. Парсунное письмо в Московской Руси. "Старые годы", 1909, июль — сентябрь; Щербаківсь-кий Д., Ернст Ф. Український портрет. Виставка українського портрету XVII—XX ст. К., 1925; Білецький П. Український портретний живопис XVII-XVIII ст. К., 1969; Белецкий П. А. Украинская портретная живопись XVII—XVIII вв. Л. 1981.
Л. С. Міляєва.
