Володимир Миколайович [17 (30).VІ 1914, м. Сед-лець, тепер Седльце в ПНР — 8.ХІІ. 1984, Москва] радянський вчений у галузі механіки і процесів керування, академік АН СРСР (з 1962), двічі Герой Соціалістичної Праці (1959, 1963). Член КПРС з 1941. Після закінчення (1937) Київ. авіаційного ін-ту викладав у цьому ж вузі, одночасно працював в Ін-ті прикладної математики і механіки АН УРСР. З 1941 — в Центр. ін-ті авіаційного моторобудування, де створив(1942) перший в СРСР пульсуючий повітряно-реактивний двигун. З 1944 — гол. конструктор, з 1959 — ген. конструктор авіац. техніки; з 1952 — професор Моск. вищого тех. училища ім. М. Е. Баумана. Під керівництвом Ч. створено важливі об'єкти авіац., ракетної і космічної техніки. Осн. праці присвячені конструкції і динаміці машин, теорії коливань, динамічній стійкості пружних систем, теорії сервомеханізмів. Ч.— дійсний член Міжнародної академії астронавтики (1974). Делегат XXII, XXIV— XXVI з'їздів КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань. Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, медалями. Ленінська премія, 1959. Держ. премія СРСР, 1967, 1974, 1982. Золота медаль ім. М. Є. Жуковського АН СРСР, 1964. Золота медаль ім. О. М. Ляпунова АН СРСР, 1977.
Тв.: Динамическая устойчивость элементов авиационных конструкций. М., 1939; Пневмогидравлические системы двигательных установок с жидкостными ракетными двигателями. М., 1978.
