(від грец.— однойменний ) — слова, що належать до однієї частини мови і мають спільне лексич. значення. Розрізняють С. повні, чи абсолютні (велетень, гігант), стилістичні (лоб, чоло) та емоційно-експресивні (їсти, жерти). За спільним значенням С. об'єднують у синонімічні ряди, або гнізда (сум, смуток, журба, жаль, скорбота, печаль та ін.). Синонімічними можуть бути не тільки слова, а й фразеологізми (розпустити язика — правити теревені). Крім лексичних, є С. морфологічні, синтаксичні та словотворчі. С. широко використовуються в мові худож. л-ри, допомагають образно передати найтонші нюанси думки ("А шануйте, чтіте, поважайте його, діти, бо то батько сивий!",
Т. Шевченко).
А. П. Кока.
