Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow руз-ряс arrow РУХ
   

РУХ

— спосіб існування матерії, її невідємна властивість. Р. "як внутрішньо властивий матерії атрибут, обіймає собою всі зміни й процеси, що відбуваються у всесвіті, починаючи від простого переміщення і кінчаючи мисленням" (Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 20, с. 366). Р. без матерії не існує, як і матерія без Р. В цьому полягає абс. характер Р. Спокій, рівновага, рівнодія — відносні. "Всяка рівновага або є тільки відносним спокоєм, або сама являє собою рух у рівновазі" (там же, с. 583—584). Р. є сутністю простору і масу як форм існування матерії. В історії філософії перші здогади про універсальність P.,

стихійно-матеріалістичні та наївно-діалектичні за характером, були висловлені стародавніми мислителями Дао Цзи, Фалесом, Гераклітом, Демокрітом, Епіку-ром та ін. Філософи-матеріалісти 17—18 ст. (Дж. Толанд, Д. Дідро, її. А. Гольбах, Ж. О. Ламетрї) розглядали Р, як спосіб існування матерії. Проте обмеженість соціальної практики, природничонаук. знань того часу, перенесення механістичних уявлень про Р. з природознавства у філософію зумовили механістичний характер матеріалізму 18 ст., зведення ним усіх форм Р. матерії до механічної (див. Метафізичний матеріалізм, Механіцизм). Діалектичне вчення про Р. як саморух і самозміну розробив Г. В. Ф. Гегель, проте його діалектика була ідеалістичною, перекручувала сутність процесів дійсності. Тільки марксистсько-ленінська філософія, спираючись на досягнення природничих наук, на суспільно-істор. практику, розкрила справжню природу Р., створила діалектико-матеріалістичне вчення про Р., вільне від механістичної обмеженості та ідеалістичних перекручень. Джерелом усіх конкретних форм Р. матерії діалектичний матеріалізм вважає внутр. суперечності, притаманні всім речам, а також зовн. взаємодію між ними. Процеси Р., зміни й розвитку зумовлюють конкретну специфіку прояву властивостей, структурної організації та внутр. змісту матерії. Абс. природа Р. реалізується в окремих якісно специфічних формах Р. Диференціація форм рухомої матерії відображає перервність і внутр. суперечливу природу Р. (єдність абсолютного й відносного, мінливості і сталості, безперервного й перервного, конечного і безконечного). Осн. формами Р. матерії є: мех., фіз., хім., біологічна та суспільна, пізнання якісної своєрідності прояву яких конкретизується в ході диференціації та інтеграції наук, поглиблення осягнення рівнів організації матерії Всі форми рухомої матерії є взаємопов'язаними, вони взаємодіють, взаємоперетворюються. Кожна з них має свої специфічні особливості і через свою якісну своєрідність не може бути зведена до суми простіших Р. або до якоїсь"універсальної форми" (див. Віталізм). Діалектико-матеріалістич. обгрунтування принципу нестворюваності й незнищуваності Р. в кількісному і якісному відношеннях розкриває наук. неспроможність метафіз., кількісного розуміння вічності Р. і теорій, що базуються на такому обмеженому тлумаченні (теорії "теплової смерті" Всесвіту, енергетизму та ін.). Розрізнення форм Р. матерії служить об'єктивною основою класифікації наук (див. Наука), які вивчають специфічні закономірності певної форми Р. В сучас. Наук. пізнанні, у зв'язку з процесами диференціації та інтеграції наук, особливої актуальності набула проблема застосування методів тих наук, які вивчають специфічні форми Р., до наук, які вивчають ін. форми Р. Діалектичний матеріалізм розкриває найзагальніші закони розвитку всіх форм Р. матерії. Логічним засобом виразу принципу руху в поняттях та їхній системі, способом осягнення сутності Р. матерії в діалектичній логіці є принцип єдності протилежностей. Діалектика як наука про універсальні закони Р. й розвитку природи, суспільства й мислення виступає революц. методом пізнання й перетворення світу.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 20. Енгельс Ф. Анти-Дюрінг.— Діалектика природи; т. 21. Енгельс Ф. Людвіг Фейербах і кінець класичної німецької філософії; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 18. Матеріалізм і емпіріокритицизм; т. 29. Філософські зошити; Мелюхин С. Т. Материя в её единстве, бесконечности и развитии. М., 1966; Проблема форм руху в сучасній науці. К., 1968; Пространство, время, движение. М., 1971; Вяккерев Ф. Ф. Проблема самодвижения в материалистической диалектике. Л., 1972. В. К. Хорошилова.