-мовлення про себе, не розраховане на безпосереднє сприймання іншими людьми. В. м. виникає на основі зовнішнього мовлення. За допомогою В. м. здійснюється думання - підготовка мовного спілкування і розуміння мови ін. людей. В. м. характеризується прихованою артикуляцією мовних звуків, стислістю, уривчастістю, значною предикативністю, великим смисловим навантаженням окремих слів тощо. Вивчення та експериментальна реєстрація В. м. сприяють дослідженню зв'язків між мовою і мисленням, мовою і мовленням, форм мислення і проблем сприймання мовлення. Внутрішнє мовлення досліджують у мовознавстві, психології й фізіології. Див. також Мовлення.
|
