— визнання в судовому порядку померлим безвісно відсутнього у місці постійного проживання громадянина (див. Безвісна відсутність). Регулюється ст. 10 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік (в УРСР — ст. 21 ЦивК УРСР, ст. 261—264 ЦПК УРСР). Відбувається за заявою заінтересованих осіб. Застосовується до громадянина, про місце перебування якого немає відомостей протягом 3-х років, а в разі, коли він пропав безвісти за обставин, що загрожували його життю,— при відсутності відомостей протягом 6 місяців. Відносно осіб, які пропали під час воєнних дій, О. п. може мати місце не раніше 2-х років по закінченні цих дій. На підставі рішення суду про О. п. реєструється смерть відсутньої особи і настають відповідні наслідки в пов'язаних з нею особистих, майнових та ін. відносинах (успадковується її майно, припиняється шлюб, призначається пенсія непрацездатним утриманцям тощо). Якщо оголошена померлою особа виявиться живою, рішення про її О. п. скасовується.
Є. Ф. Мельник.
|
