— дефект структури металу, зумовлений перевищенням допустимої температури або тривалості його нагріву. Найчастіше виникає при нагріві металу перед прокаткою або куванням, рідше — при відпалі, нормалізації або гартуванні. Перегрів середньо вуглецевих сталей усувають повторним нагрівом (звичайно на 20—30° С вище т-ри перекристалізації), короткочасним витримуванням і повільним охолодженням, внаслідок чого зерна металу подрібнюються. Перегрів чистих металів і сплавів, що не зазнають фазових перетворень, усувають пластичним деформуванням і подальшим рекристалізаційним відпалом.
|
