Микола Васильович [25.ІІІ (6.IV) 1836, поблизу м. Дубоссари, тепер Молд. PCP — 30.ХІ (13.ХІІ) 1904, с. Яківці, тепер у складі Полтави] — вітчизняний хірург. Закінчив мед. ф-т Моск. ун-ту (1859). Працював в Одесі, Харкові (1863 тут здобув ступінь доктора). В 1870— професор хірургії Київ. ун-ту, з 1871 — Медико-хірургіч. академії в Петербурзі, з 1880 — професор мед. ф-ту Моск. ун-ту, 1893—1900 — директор клінічного ін-ту вдосконалення лікарів у Петербурзі. Один з піонерів черевної хірургії, антисептики та асептики в Росії. Послідовник
М. І. Пирогова у воєнно-польовій хірургії. Запропонував спосіб з'єднування відламків кісток при псевдоартрозах (т. з. російський замок), вперше зробив операцію за методом Пирогова на діафізі кістки. Один з основоположників металоостеосинтезу, зокрема при патологічному переломі (1893). С.— ініціатор Пироговських з'їздів лікарів, президент 12-го Міжнар. конгресу лікарів (Москва, 1897), ініціатор і голова 1-го з'їзду рос. хірургів, редактор ряду хірург. журналів. З 1923 його ім'я має Моск. Ін-т швидкої мед. допомоги. С. відкрито пам'ятник у Полтаві (1979).
М. О. Оборін.
|
