— звуки, що утворюються за допомогою вимовного апарата людини й використовуються з метою спілкування. 3. м. вивчають у чотирьох аспектах: артикуляційному (як наслідок певних рухів мовних органів), перцептивному (з погляду сприймання й розуміння звуків), акустичному (як явище акустично-фізичне), лінгвістичному, або соціальному (з погляду смислових функцій). У мовознавстві визначальним є лінгвістичний аспект (див. Фонема). Звуки поділяють на голосні звуки й приголосні звуки. Класифікації 3. м. грунтуються переважно на артикуляційних ознаках. Частотний діапазон 3. м.— від 70 до 10 000—12 000 Гц. Нормальний рівень інтенсивності не перевищує 80—90 дБ.
Н. І. Тоцька.
|
