Сергій Романович (1904, м. Скадовськ, тепер Херсон, обл. — 1966, Москва) — рад. держ. діяч, генерал-лейтенант з 1945. Закін. 1925 Вищу прикорд. школу ОДПУ і 1932 Курси удосконалення при Вищій прикорд. школі ОДПУ (Москва). В органах держ. безпеки — з 1921: служив у прикорд. військах, викладав у Вищій прикорд. школі ОДПУ, а з черв. 1933 — у центр, апараті ДПУ-НКВС УСРР. У 1937— 39 займав посади нач. штабу прикорд. загону в м. Рибниці Молд. АРСР, нач. прикорд. загону в Олевську (тепер смт Житом, обл.). В 1939 —41 був нач. 5-го відділу — заст. нач. Управління прикорд. військ НКВС УРСР, нач. УНКВС Станіслав, (тепер Ів.-Франк.) обл., в. о. нач. 5-го відділу УДБ НКВС УРСР. У квітні 1941 призначений заступником наркома держ. безпеки, а згодом — заст. наркома внутрішніх справ УРСР. Упродовж 1943—49 — нарком (міністр) держ. безпеки УРСР. Від серпня 1949 по листопад 1951 — перший заст. голови к-ту інформації при МЗС СРСР, очолював зовнішню розвідку Рад. Союзу. В наст, роки працював на кер. посадах у центральному апараті МДБ— МВС СРСР, згодом у системі протиповітряної оборони. Депутат ВР СРСР 2-го скликання.
Літ.: Петров Н. В., Скоркин К. В. Кто руководил НКВД. 1934-1941. М, 1999; Колпакиди А., Прохоров Д. Внеш. разведка России. СПб., 2001.
В. М. Чисніков.
