—категорії матеріалістичної діалектики, що відображають єдність перервності і безперервності в розвитку явищ. Зміни, які відбуваються в самому явищі при збереженні цього явища як даної певної якості, здійснюються поступово і є процесом нагромадження кількісних змін. Перериваючи поступовість, стрибок виступає формою народження нового. Так, соціалістична революція, як стрибок у розвитку форм сусп. життя, перериваючи процес поступового нагромадження в надрах капіталізму передумов для свого здійснення, є формою народження нового, соціалістичного суспільства. Форми стрибків різноманітні й залежать від природи явища, що розвивається, і від конкретних умов його розвитку. Але в усіх своїх формах стрибок — перерив поступовості, переломний момент у розвитку, перехід до нової якості. Єдність П. і с. зумовлює як наступність, так і якісну відмінність між його певними етапами. Діалектико-матеріалістичне розуміння розвитку як єдності П. і с. протилежне двом метафіз. крайностям — зведенню розвитку до суто поступових змін, що виключають стрибки, або до стрибків, які не зумовлені попереднім розвитком. Кожний з цих однобічних поглядів на суспільство становить відповідно філос. основу реформізму й анархізму, правого та "лівого" опортунізму, бурж. апологетики й лівацького бунтарства, які суперечать теорії й практиці революц. боротьби за комуністичне перетворення суспільства.
М. Л. Злотіна.
