Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow тог-тяж arrow ТОЛОЧКО
   

ТОЛОЧКО

Петро Петрович (21.ІІ 1938, с. Пристроми, тепер Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.) — укр. історик, археолог, громад.-політ. діяч, доктор істор. наук з 1982, професор з 1988, академік НАН України з 1990. Закін. 1960 істор.-філос. ф-т Київ, ун-ту, згодом — асп ірантуру при Ін-ті археології АН УРСР. З 1960 — наук, працівник Київ. держ. музею укр. мистецтва. З

1961 — в Ін-ті археології: молодший науковий працівник, учений секретар, зав. відділу (з 1972), директор (з 1987). У 1993-98 був віце-президентом НАН України. В 1996—2001 — керівник Кримського наукового центру НАН

Толочко Петро Петрович - leksika.com.ua

України і М-ва освіти і науки. Від березня 1998 — нар. депутат України. Голова Укр. т-ва охорони пам'яток історії та культури, головний редактор журналів «Київська старовина» і «Археологія», член Нац. комісії України у справах ЮНЕСКО, Комітету з Держ. премій України у галузі науки і техніки, Академії Європи, Міжнар. унії слов'ян, археології, почесний доктор РАН, чл.-кор. Центр, нім. ін-ту археології. Як нар. депутат України брав участь у розробці низки законопроектів, зокрема з питань розвитку науки та освіти, охорони культур, спадщини. Досліджує проблеми історії України, археології, історії д-ви і права. Т. належать розвідки в галузі історії кодифікації юрид.-прав, актів часів Київ. Русі, зокрема «Руської Правди», князів, статутів Володимира Великого та Ярослава Мудрого, договорів Русі з греками. Особливе місце у працях Т. посідає проблема співвідношення князів, і церк. управління на Русі, а також місця Рус. правосл. церкви у структурі Константиноп. патріархату. Дослідження Т. ост. років охоплюють державотв. проблеми пізнього Середньовіччя і Нового часу, стосуються питань спадкоємності істор. процесу, місця і ролі нац. ідеї у держ.-політ. розвитку України.

Осн. праці: «Історія Української РСР» (т. 1, 1981, у співавт.), «Київ та Київська земля у період феодальної роздробленості XII—XIII ст.» (1982), «Стародавній Київ» (1983), «Стародавня Русь. Нариси соціально-політичної історії» (1986), «Давньоруське феодальне місто» (1989), «Київська Русь», «Володимир Святий. Ярослав Мудрий» (обидві — 1996), «Від Русі до України» (1997); «Стародавня історія України» (т. З, 2000, у співавт.), «Руські літописи і літописці X—XIII ст.» (2003). Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1983), Державної премії України у галузі науки і техніки (2002).

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази