[лат. nobilitas (nobilitatis) - знать, панство, аристократія] — патриціансько-плебейський прошарок, який склався у 4—3 ст. до н. е. і став панівним у Давньому Римі. У своєму становленні спирався на сенат, який у свою чергу поповнювався за рахунок Н. Вищі реліг. посади та магістрати, як правило, займали вихідці з Н. Консулат фактично був його монополією. В середовищі Н. складалися своєрідні клани, які у взаєм, боротьбі знесилювали один одного. В І ст. до н. е. Н. втрачає своє панівне становище, що врешті-решт прискорило падіння Рим. республіки.
О. А. Підопригора.
|
