Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ю arrow ЮМ
   

ЮМ

(Hume) Давід [Дейвід; 26.IV(5.V) 1711, м. Единбург, Шотландія — 25.VIII 1776, там же] — англ. філософ, історик, економіст, правознавець. Навч. на юрид. ф-ті Единб. ун-ту. В 1734—37 вивчав суспільні науки в Парижі.

З 1746 займався дип. діяльністю в Італії, Голландії, Німеччині та Австрії. З 1763 — секретар англ. посольства в Парижі. В 1767— 68 — помічник держ. секретаря МЗС у Лондоні. В 1769 повернувся до Единбурга, де до кінця життя займався наук, дослідженнями. Питання державності й права знайшли відображення у працях Ю.: «Нариси моральні й політичні» (1741—42), «Політичні міркування» (1752), «Історія Англії від вторгнення Юлія Цезаря до революції 1688» (т. 1—8, 1753—62), «Ідея досконалої республіки» (1754), «Про незалежність парламенту» (1757) та ін. Праворозуміння Ю. грунтується на біол.-антропол. конце пції природ, справедливості як антипода насиллю і сваволі. В цілому він був прибічником демократії, проте засуджував її як «владу натовпу». Закон розглядав як засіб ефектив. управління держ. справами. Заперечував тиранію і обґрунтовував право народу на повстання проти тиранів. Висловлював підтримку принципу поділу влад. Ю. позитивно оцінював діяльність англ. парламенту, особливо палати громад. Разом з тим застерігав, що права парламенту не можуть бути безмежними. Істотним є внесок Ю. у теорію міжнар. права, яке він вважав «новим зводом законів» стосовно недоторканності послів, оголошення війни, «утримання від застосування отруєної зброї» та ін. обов'язків, метою яких є підтримання норм.

Давід Юм - leksika.com.ua

стосунків між різними д-вами. Ю. називає міжнар. право «додатком» до осн. природних законів справедливості.

Тв.: Соч., т. 1-2. М., 1965.

Літ.: Сабанина М. В. Давид Юм. Его жизнь и философская деятельность. СПб., 1893; Виноградов Н. Д. Философия Давида Юма. М., 1905—11; Нарский И. С. Философия Д. Юма. М., 1967; Його ж. Давид Юм. М, 1973.

О. М. Мироненко.