(від лат. dualis - двоїстий) - принцип філософського пояснення сутності світу, який виходить з визнання наявності в ньому двох рівноправних субстанцій - духу і матерії, ідеального і матеріального. Термін "дуалізм" запровадив у 18 ст. X. Вольф. Протилежністю Д. є монізм, найвищим виразом якого є монізм діалектичного матеріалізму. Д. був властивий філософії Р. Декарта, І. Канта та ін.; виявом Д. в сучас. бурж. філософії і психології є психофізичний паралелізм.
|
