Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Г-гон arrow ГЕРОНТОКРАТІЯ
   

ГЕРОНТОКРАТІЯ

[від грец. — старий і — сила, влада] — влада, що належить людям літнього і похилого віку. Енциклопед. словник Ф. Брокгауза та І. Єфрона (1893) трактує Г. як правління геронтів. Термін пов'язується з поняттям «герусія» — так називалася рада старійшин в аристокр. д-вах Давньої Греції, яка складалася з двох царів та 28 геронтів, що досягли 60-річного віку. Обиралися геронти нар. зборами пожиттєво з представників знатних родин. Спочатку герусія виконувала повноваження дорадчого характеру, а з 6—5 ст. до н. е. стає найважливішим органом влади: попередньо розглядає держ. справи найб. ваги та питання, які підлягають обговоренню нар. зборами; виконує вищі суд. функції з крим. справ. З 4 ст. до н. е. роль герусії поступово змінюється. Власне термін «геронтократія» у наук, обіг увів англ. етнограф І. Ріверс на поч. 20 ст. Вікова психологія, зокрема геронтопсихологія, вивчаючи особливості розвитку індивіда у процесі життя, встановлює таку періодизацію: до людей похилого віку належать особи 56—74 років (у жінок) і 61—74 (у чол.), після 75 — старечий вік, а понад 90 — довгожителі. Психологи відзначають, що в цих осіб знижуються не лише фіз. можливості, а й інтелектуальні, емоційні, зростає консерватизм, інертність мислення, однак позит. якостями можуть бути багатий проф. досвід, життєва мудрість, дипломатичність у налагодженні відносин. Ці вікові особливості людей враховуються у ряді країн при встановленні вік. цензу для кандидатів на певні держ. посади.

Літ.: Тищик Б. Історія д-ви і права Стародавніх Греції та Риму. Л., 1996.

Л. А. Луць.