— переплав (повторна плавка) металів і сплавів у дугових плазмових печах. Розроблений на поч. 60-х рр. в Електрозварювання інституті ім. Є. О. Патона АН УРСР. Найпоширенішим є П. п. в плазмових печах з витрачуваною заготовкою (електродом), виготовленою з металу, що його переплавляють. У процесі такого П. п. заготовка плавиться теплом плазмової дуги, а рідкий метал краплинами стікає в охолоджуваний водою кристалізатор, де поступово (знизу вгору) твердне, утворюючи щільний і однорідний зливок. П. п. проводять у вакуумі або в газовому середовищі (інертному, активному) при нормальному чи підвищеному тиску. В процесі П. п. в метал вводять азот — для одержання азотистої сталі, водень — для розкислення металу, кисень — для зневуглецювання його. Щоб інтенсифікувати видалення неметалевих включень, на поверхню розплавленого металу подають синтетичний шлак. Розроблено спосіб П. п., за яким разом з витрачуваною заготовкою плавиться шихта або стружка (чи ін. відходи). Метал, одержаний способом П. п., відзначається бездефектною макроструктурою (див. Структура металу), підвищеними мех. властивостями. Плазмоводуговим способом переплавляють сталь, сплави на нікелевій основі, кольорові, тугоплавкі і благородні метали.
Літ.: Лакомский В. И. Плазменноду-говой переплав. К., 1974.
Г. М. Григоренко.
|
