(лат.— складання, розміщення) — будова, структура художнього твору, зумовлена його змістом, характером і призначенням. К.— важливий, організуючий елемент худож. форми, який надає творові єдності й цілісності.
В образотворчому мистецтві за допомогою К. художник, застосовуючи перспективу, пропорції й масгитаби, ритм, часом симетрію, світлотінь, колір, розміщує постаті й предмети на площині чи в просторі, виявляє їх взаємозв'язок, підпорядковує осн. сюжетним елементам твору другорядні. Залежно від худож. завдань, які розв'язуються в різних видах образотворчого мист., існує К. просторова, світлотіньова, обсягова, кольорова. В деяких галузях образотворчого мист. К. не обмежується визначенням взаємозв'язку складових частин твору, а передбачає : в скульптурі — зв'язок його з постаментом, п'єдесталом, оточенням; в монументальному й декоративному живопису — з архітектурою; в книжковій графіці — з заг. оформленням книжки тощо.
В архітектурі — 1) Побудова архіт. твору, співвідношення його окремих частин і елементів, які зумовлені ідейно-образним змістом, характером і призначенням споруди або ансамбля. 2) Розділ архіт. науки, що висвітлює закономірності й специфічні прийоми та засоби, які застосовують у процесі роботи над худож. образом архіт. твору (єдність, супідрядність, пропорції, тектоніка, ритм, масштаб, колір, фактура тощо). На сучас. рівні наука архіт. композиції збагачується методами системно-структурного аналізу й психофізіології, принципами біоніки і кібернетики.
В літературі — поєднання складових частин літ.-художнього твору в ідейно-естетичну цілісність, зумовлену життєвим змістом, світоглядною позицією й естетичними ідеалами письменника, законами обраного жанру. В К. виявляється взаємозв'язок сцен, епізодів, розділів твору, групування персонажів, різних способів художнього відображення і засобів типізації (опис, розповідь, монолог, діалог, портрет, пейзаж, тощо).
В музиці — 1) Структура муз. гвору, музична форма. 2) Процес творення музики; викінчений муз. твір. У муз. закладах (уч-щах. консерваторіях) теорія К. вивчається у тісному зв'язку з такими муз.-теор. дисциплінами, як гармонія, поліфонія, інструментов ка, аналіз муз. твору. 3) Художній твір, що поєднує різні види мистецтва (напр., літ.-музична К.).
О. О. Тій (архітектура). P. Т. Гром'як (література).
