— результат незбігу значення фізичної величини, знайденого за допомогою засобів вимірювань (приладів, перетворювачів), із справжнім її значенням. Для мір — результат незбігу номінального значення міри із справжнім значенням відтворюваної нею фіз. величини. Розрізняють абсолютні П. з. в., що являють собою різницю між показаннями засобу вимірювань і справжнім значенням вимірюваної за його допомогою величини, і відносні П. з. в.— відношення абсолютних похибок до відповідних справжніх значень. Іноді розглядають зведену похибку вимірювальних приладів — відношення абсолютної похибки до верх. границі вимірювань (або до ін. величини, т. з. нормуючого значення, що вказується у нормативно-тех. документації). Абсолютні похибки виражають в одиницях вимірюваної величини, відносні і зведені похибки — абстрактними числами або в процентах. Є систематичні П. з. в., що не змінюються або змінюються закономірно (напр., через неправильно нанесені позначки на шкалі приладу), і випадкові, П. з. в. (напр., внаслідок тертя рухомих частин приладу). П. з. в. бувають також основними і доповняльними. П. з. в. наз. основними, якщо засоби вимірювань застосовують за т. з. нормальних умов, що регламентовані відповідними нормативно-технічними документами. Якщо ж умови застосування вимірювальних засобів відмінні від нормальних умов, та все ж дозволяються цими документами, П. з. в. змінюються. Ці зміни наз. доповняльними похибками. Крім того, П. з. в. бувають статичні і динамічні. Для кожного тішу засобів вимірювань встановлюють границі допустимих похибок. Див. також Класи точності засобів вимірювання.
Р. В. Якірін.
