Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РИЦАРСТВО
   

РИЦАРСТВО

лицарство [нім.— рицар (лицар), від давньонім.— вершник] — привілейований військ.-землевласниц. стан у країнах Зх. і Центр. Європи у 8—16 ст. Виникло у Франкській д-ві. Досягло розквіту у 12— 14 ст. Осн. заняттям рицарів вважалася військ, служба у володарів середньовіч. д-в і вел. феодалів. За свою службу рицарі (васали) отримували від королів і феодалів (сеньйорів) зем. наділи — бенефіції, які визначали відносини між сеньйорами і рицарями, що регулювалися системою васалітету. Рицарі як власники землі і соціальна група мали привілеї: звільнялися від багатьох податків і зборів; користувалися переваж, правом займати держ. і військ, посади; підлягали тільки суду рівних та ін. Важливим привілеєм Р. була обмеженість доступу до його середовища осіб нерицар. походження. Так, згідно з «Саксонським зерцалом», у справж. рицаря батько й дід також повинні були бути рицарями. Імператор Священної Рим. імперії Фрідріх І Барбаросса заборонив посвячувати у рицарі синів священиків, дияконів та селян. У Франції рицарями могли бути власники великих земель (феодів). В Англії у рицарі посвячувалися власники ленів. При цьому розмір рицар, лену визначався неоднаково (від 15 до 40 фунтів щоріч. доходу з лену). Єдиного письм. кодексу поведінки рицарів не існувало. Але з часом сформувався неписаний кодекс правил поведінки рицаря, обов'язковий для виконання, про що свідчать писемні джерела Середньовіччя. Серед рицар, доблестей на першому місці стояла мужність, за нею — лояльність, щедрість, розсудливість, товариськість, почуття честі. Найважливішими рицар, заповідями вважалися: бути віруючим християнином; охороняти церкву та її служителів; захищати слабких людей; любити вітчизну; бути відданим сеньйору; говорити тільки правду; зберігати чистоту вдачі; боротися проти зла; поклонятися ідеалу жінки та слугувати дамі серця т ощо. Військ, стан Р. зумовив проведення турнірів — своєрідних рицар, змагань, які відбувалися ще до 16 ст. Характерною ознакою Р. було об'єднання рицарів в ордени — військ.-дух. організації, більшість яких виникла під час хрест, походів. Рицар, ордени у 12—13 ст. робили спроби захопити землі слов'ян і народів Прибалтики, але зазнали поразки. В 15—16 ст. Р. поступово втрачало позиції як військ, стан, частково перетворилося на землевласників, частково розорилося. Причинами цього був передусім розвиток товарно-грош. відносин. Військ, значення Р. звелося нанівець внаслідок появи вогнеп. зброї, утворення пост, армій. У 15—17 ст. «лицарями», «лицарством» називали себе запорізькі козаки.

Літ.: Руа Ж. Ж. История рыцарства. М.. 2001.

В. Д. Гончаренко.