(до1961 - Сталінградська область) - у складі РРФСР. Розташована на Пд. Сх. Східно-Європейської рівнини. Утворена 5.XII 1936. Пл. 114,1 тис. км2. Нас. 2451 тис. чол. (на 1.І 1977), переважно росіяни, живуть також українці, казахи, татари та ін.; міськ. нас.- 72%. Поділяється на 33 райони, має 18 міст та 25 с-щ міськ. типу. Центр - м. Волгоград. В 1970 В. о. нагороджено орденом Леніна. За характером рельєфу територію області звичайно поділяють на низовинне лівобережжя Волги - Заволжя та підвищене правобережжя, зайняте Приволзькою височиною (вис. в межах області до 358 м), Єргенями, Калацькою височиною та Донським пасмом. Корисні копалини: нафта, природний газ, натрієва та магнієва солі (оз. Ельтон), буд. матеріали. Клімат різко континентальний. Пересічна т-ра січня -8, -12°, липня +22, + 25°. Опадів 270-450 мм на рік. Гол. ріки - Волга і Дон. На Волзі в межах області - Волгоградське водосховище, на Дону - Цимлянське. Між Волгою та її рукавом Ахтубою лежить Волго-Ахтубинська заплава з численними озерами. У Заволжі - солоні озера Ельтон, Боткуль та ін. Область розташована в степовій та напівпустельній зонах. Переважають чорноземні, каштанові та світло-каштанові грунти під степовою та напівпустельною рослинністю. В річкових долинах - алювіальні грунти з лучною та деревно-чагарниковою рослинністю.
В. о.- значний район Поволжя з багатогалузевою пром-стю та розвинутим с. г. Енергетичну базу В. о. становлять Волзька ГЕС ім. XXII з'їзду КПРС, волгоградські ДРЕС та ТЕЦ-2, Камишинська, Михайловська та Волзька ТЕЦ. Металургія представлена заводами: металургійним, сталедротовока-натним, трубним, алюмінієвим. Маш.-буд. підприємства випускають трактори та деталі до них, судна, баштові крани, підшипники, устаткування для електротех., нафтової, харч. пром-сті та ін. На базі родовищ нафти і природного газу розвивається нафт. і газова пром-сть. Значне місце в г-ві області посідає хім. та нафтохім. пром-сть (з-ди: синтетич. волокна, синтетич каучуку, шинний, гумотех. виробів, азотно-кисневий). Виробництво буд. матеріалів - цегли, шиферу, черепиці, цементу, залізобетонних виробів, вапна, гіпсу, керамзиту, облицьовувальних плит та архіт. прикрас. Розвивається легка (гол. чин. текстильна), деревообр. та харч. (м'ясо-молочна, борошномельно-круп'яна, олій-ножирова, консервна ) галузі. Гол. пром. центри - Волгоград, Волзький, Камишин, Урюпінськ, Михайловка. С. г. спеціалізується на вирощуванні зернових культур і м'ясо-молочному тваринництві. Вирощують зернові (пшениця, ячмінь, кукурудза). З тех. культур найбільше значення мають гірчиця та соняшник. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець і кіз. У В. о. розвинутий залізн., авто-моб. та річковий транспорт. Гол. транспортний вузол - Волгоград (залізниці на Москву, Казань, Донбас, Кавказ, у Середню Азію). Судноплавство по Волзі, Дону, Волго-Донському судноплавному каналу ім. В. І. Леніна. Найбільші порти та пристані: Волгоград, Волзький, Дубовка, Калач-на-Дону. У В. о.- 6 вузів, 37 серед. спец. навч. закладів; 5 театрів, філармонія, телецентр, 9 музеїв, у т. ч. Держ. музей оборони, краєзнавчий і образотворчого мист. у Волгограді, літ.-меморіальний О. С. Серафимовича в м. Серафимовичі, пам'ятник-ансамбль героям Сталінградської битви на Мамаєвому кургані.
