— три найменші швидкості, які необхідно надати тілу, щоб воно стало відповідно штучним супутником Землі, штучною планетою або зовсім залишило Сонячну систему. Величина першої К. ш. (— 7,91 км/с) характеризує енергію, необхідну для того, щоб тіло рухалось по коловій орбіті на нульовій висоті над поверхнею Землі. Коли швидкість збільшується, орбіта тіла стає еліптичною. Для того, щоб тіло рухалось відносно Землі по параболічній траєкторії, йому необхідно надати другу К. ш. (~ 11,2 км/с). При швидкості, більшій за другу К. ш., тіло рухається по гіперболі і, подолавши земне тяжіння, стає штучним супутником Сонця. Набувши біля поверхні Землі третьої К. ш. (~ 16,7 км/с), тіло рухатиметься по параболі відносно Сонця (поблизу орбіти Землі ця швидкість дорівнює 42,1 км/с) і залишить Сонячну систему. Величини К. ш. наводяться без врахування опору атмосфери, сплюснутості Землі тощо. Поняття К. ш. можна застосувати для будь-яких небесних тіл. Так, для Місяця перша космічна швидкість ~ 1,7 км/с, друга ~ 2,4 км/с.
Літ.: Меркулов И. А. Космические скорости. М., 1967.
В. П. Мішин.
|
