Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тил-тіл arrow ТИПИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
   

ТИПИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

типи вищої нервової діяльності — сукупність основних природжених властивостей нервових процесів, що відбуваються в корі великих півкуль головного мозку і визначають індивідуальні особливості вищої нервової діяльності хребетних тварин і людини. В основу класифікації Т. н. с, створеної І. П. Павловим, покладено силу, урівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування. Павлов вважав, що 4 осн. т. н. с, спільні для тварин і людини, відповідють давньогрец. класифікації Гіппократа про темпераменти людини. Розрізняють 4 Т. н. с: сильний неврівноважений із значним переважанням процесу збудження над гальмуванням, нестримний; сильний урівноважений з рухливими процесами збудження і гальмування; сильний урівноважений з інертними процесами збудження і гальмування; слабкий з повільними процесами збудження і гальмування. Тварини першого типу збудливі, агресивні. Люди з таким Т. н. с. (холерики) легко збуджуються, нестримані; вони енергійні, сміливі в судженнях і схильні до рішучих діянь, але іноді необачні в своїх вчинках. У тварин другого типу легко виробляються як умовні рефлекси, так і всі види внутр. гальмування. Люди з таким Т. н. с. (сангвініки) відрізняються широкими інтересами, допитливі, енергійні, з великим самовладанням і стриманістю характеру. Характерна особливість третього Т. н. с.— уповільненість, "солідність", виняткова врівноваженість у поведінці. Люди з таким Т. н- с. (флегматики) енергійні і наполегливі, їм властива постійність у звичках і прихильностях. Люди з слабким Т. н. с. (меланхоліки) характеризуються боязкістю, замкненістю, надмірною чутливістю, схильні перебільшувати труднощі. Існують також проміжні (середні) Т. н. с. Кожний Т. н. с. виявляється характерними рисами поведінки, але поведінка людини и цілому зумовлена також вихованням і навчанням ( в широкому розумінні). У людини умови життя, насамперед соціальні, можуть змінити не тільки поведінку, але й весь психічний склад. Крім Т. н. спільних для людини і тварин, І. П. Павлов виділяв окремі (притаманні лише людині) Т. н. с, що визначаються співвідношенням першої і другої сигнальних систем: розумовий — із значним переважанням другої сигнальної системи; художній — з яскравим виявом першої сигнальної системи; середній — обидві система певною мірою урівноважені (до цього типу належить переважна більшість людей). Окремі Т. н. с. людини вивчені ще недостатньо. Вчення про Т. н. с. має велике практичне і теор. значення, зокрема при вивченні перебігу і розробці діагностики психічних хвороб, при підборі лікарняної тактики підчас лікування конкретного хворого, а також для генетики, селекціі, ветеринарії, психології, педагогіки.

Літ.: Павлов И. П. Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных. М., 1951; Красногорский Н. И. Труды по изучению высшей нервной деятельности человека и животных, т. 1. М., 1954; Типологические особенности высшей нервной деятельности. М., 1956; Чайченко Г. М. Харченко П. Д. Физиология высшей нервной деятельности. К., 1981.

І. В. Пінчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази