— вид взаємодії елементарних частинок; характеризуються тим, що зумовлені ними процеси мають великі значення ефективних перерізів. С. в. підлягають адрони. Радіус дії С. в. дорівнює ~10 -15 м, константа взаємодії — порядку одиниці. Елементарні процеси, що відбуваються внаслідок С. в., тривають ~ 10 -23 с. С. в. інваріантні відносно просторового та часового відображень, зарядового спряження. В процесах, зумовлених С. в., виконуються закони збереження спіну ізотопічного, дивності та ін. квантових чисел. До осн. проявів С. в. належать ядерні сили між нуклонами в атомних ядрах. С. в. спричинюють перетворення одних атомних ядер на інші, розщеплення ядер тощо. Вперше С. в. було виявлено (1911) в дослідах Е. Резерфорда по розсіянню альфа-частинок. Основні властивості С. в. пояснюються в розділі квантової теорії поля, що наз. квантовою хромодинамікою. Згідно з цією теорією адрони складаються з кварків, а сили, що діють між ними, зумовлені обміном глюонами (гіпотетич. електр. нейтральними частинками з спіном, що дорівнює 1, і нульовою масою спокою).
Літ.: Ахієзер О. І., Рекало М. П. Фізика елементарних частинок. К., 1978; Боголюбов H. Н., Ширков Д. В. Квантовые поля. М., 1980.
М. П. Рекало.
