(ЦПК УСРР) - кодифікований нормат.-прав. акт, затв. ВУЦВК і Раднаркомом УСРР 11.ІХ 1929. Набув чинності з 1.ХІІ 1929. Зберігаючи осн. принципи ЦПК УСРР 1924, новий кодекс багато в чому відрізнявся від нього. Було змінено нумерацію статей та збільшено їх кількість (кодекс складався з 5 частин, 42 розділів і 412 статей). Структура акта здебільшого збереглася, але до нього була включена нова частина, яка регламентувала ведення справ про неспроможність фіз. і юрид. осіб.
Нормами цієї частини регламентувався порядок визнання особи або організації неспроможними; визначалися підсудність і порядок провадження у справах про неспроможність, наслідки неспроможності, умови призначення ліквідаторів майна осіб або організацій, визнаних неспроможними, порядок розподілу ліквідаційного майна. Ін. зміни і доповнення стосувалися: надання судам права за позовами держ. органів та громад, організацій припиняти справи за недоцільністю їх дальшого провадження; встановлення досуд. претензійного порядку розгляду деяких майн. спорів; розширення підсудності нар. суду, а також переліку справ, підсудних нар. судді одноособово; розширення компетенції суду з питань забезпечення позовів у справах про стягнення аліментів, зарплати тощо; розширення компетенції касац. інстанції, якій надавалося право змінювати суд. рішення, а по труд, спорах — виносити нові суд. рішення; спрощення і деталізації низки положень виконавчого провадження; слухання деяких справ у закритому засіданні (з метою охорони публічного інтересу або «інтимного життя сторони») тощо.
