у Ленінграді — пам'ятка пізнього рос. класицизму. Збудований 1818—58, проект арх. А. Монферрана, дороблений спец. комісією (1821— 25, арх. В. Стасов та ін.). В оздобленні І. с. брали участь кращі рос. скульптори (І. Віталі, П. Клодт та ін.) й живописці (К. Брюллов, Ф. Бруні та ін.). І. с. у плані має форму хреста розміром 111,5 X 97,6 м. Заг. висота собору 101,52 м. Стіни споруджено з цегли і граніту, зовні і всередині облицьовані малахітом, порфиром, мармуром усіх відтінків. Чотири фасади прикрашено портиками з монолітними гранітними колонами. Під куполом І. с. (діаметр 21,83 м) підвішено маятник Фуко (довж. 93 м). З 1931 І. с— державний музей.
Літ.: Бутиков Г. П., Хвостова Г. А. Исаакиевский собор. Л., 1974.
|
