(Pontius Pilatus; p. і м. н. невід. — бл. 39) — рим. намісник в Іудеї у 29— 36/37 н. е. Іудейська традиція характеризує П. П. вкрай негативно, обвинувачуючи його у жорстокості, масовому насильстві, стратах без суду, зневажанні релігійних вірувань іудеїв, поборах тощо. Згадується в усіх чотирьох Євангеліях, усі осн. події, описані в них, відбулися за правління П. П. Згідно з євр. істориком Иосифом Флавієм і традицією Нового Заповіту, П. П. засудив до страти через розп'яття Ісуса Христа. П. П. було відкликано в Рим після обвинувачення 36 н. е. в жорстокості щодо самарян. За свідченням церк. історика Евсе-вія Кесарійського, він покінчив життя самогубством.
Є. О. Харитонов.
|
