— 1) Інституційний тип держ., громад., госп., військової та ін. національної або міжнар. організації здебільшого зі складною, комплексною структурою. За ступенем організованості та прав, визначеності О. бувають формальними і неформальними. Вони часто називаються союзами, спілками, організаціями тощо. Універсальним представницьким О. держав є Організація Об'єднаних Націй. Конституція України закріпила за гр-нами право на свободу О. в політичні партії та громадські організації. Це право конкретизовано в Законах України «Про об'єднання громадян» (1992), «Про політичні партії в Україні» (2001) та ін.
Див. також Міжнародна організація, Об'єднання громадян.
2) Функція організації та управління, спрямована на консолідацію діяльності, уніфікацію процесів тощо.
Ю. Я. Касяненко.
|
