- система заснованого на нормах міжнар. права екол. співробітництва держав. Його метою є забезпечення екологічно безпечних умов для життя нинішнього і майбутніх поколінь. М.-п. о. н. с. охоплює три рівні міжнар. співробітництва: світовий (глобальний), європейський та регіональний. На світ, рівні важливим імпульсом для розвитку співробітництва була Стокгольмська конференція ООН з навкол. природ, середовища (1972), яка прийняла програмні документи — Декларацію принципів і Програму дій. Відповідно до рішень цієї конференції було засновано Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП)—спеціаліз. орган ООН. Наст, етапом у розвитку міжнар.-правової охорони довкілля стала Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку з участю 179 держав, яка відбулася 3—14.VI 1992 у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Осн. питання конференції — поєднати екон. розвиток із збереженням довкілля, дотримуватися т. з. принципу сталого (збалансованого) розвитку сусп-ва, який є стрижнем сучас. міжнар. права навкол. середовища. Було прийнято два програм, документи — Декларацію Ріо-де-Жанейро з навкол. середовища і розвитку (її ще називають «Зеленим кодексом» поведінки держав) і Порядок денний на 21 століття — план розвитку світ, співтовариства, пов'язаний з охороною довкілля, а також Рамкову конвенцію про зміни клімату, Конвенцію про біологічне різноманіття та Заяву про лісові принципи, яка може стати кроком до розробки міжнар. конвенції про охорону лісів. Ці важливі міжнар.-правові документи заохочують д-ви до дальших дій, відбиваючи тенденцію глобальної солідарності у розв'язанні планетар. проблем охорони довкілля. На європ. рівні міжнар.-правова охорона довкілля відбувається у межах процесу «Навколишнє середовище для Європи», який розпочався першою Панєвропейською конференцією міністрів охорони довкілля у Добрисі (Чехія, 1991). Такі конференції стали регулярними: м. Люцерн (Швейцарія, 1993), м. Софія (Болгарія, 1995), м. Орхус (Данія, 1998). На них були обговорені і прийняті: Програма дій з охорони навкол. середовища для Центр, і Сх. Європи, яка містить критерії визначення д-вами пріоритетів, законодавчі та інституціональні реформи, реформи у сфері екол. політики, програму інвестування у розв'язанні невідкладних екол. проблем, оцінку стану навкол. природ, середовища в Європі (Звіт Добрис, «Добриє + 3»); Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, 1998; Європейська стратегія біол. і ландшафтного різноманіття, Європейська стратегія щодо вилучення бензину зі свинцевими домішками та ряд ін. документів. На регіон, рівні міжнар. співробітництво держав розвивається у межах СНД, міжнар. екол. програм «Чорнобиль», «Чорне море», «Карпати» та ін, в яких бере участь Україна. Україна — член провідних міжнар. організацій, діяльність яких пов'язана з вирішенням глобальних та регіон, проблем охорони довкілля (ЮНЕСКО, ЮНЕП, ВООЗ та ін.). Вона підписала і ратифікувала понад ЗО міжнар. конвенцій у галузі охорони довкілля, що свідчить про її активну роль у
СИСТеМІ М.-П. О. Н. С.
С. М. Кравченко.
