Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
   

РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ

- офіц. назва Рос. д-ви в 1721 — 1917. Починається від Петра І. У зв'язку з перемогою Росії у Північній війні 1700- 21 Сенат і Синод 22.Х (2.ХІ) 1721 звернулися до царя з проханням прийняти імператорський титул. З прийняттям 11(22).ХІ 1721 Петром І титулу «імператора і самодержця всеросійського» Росія була проголошена імперією. Цей акт, що ставив рос. царя поряд з єдиним на той час імператором Священної Римської імперії, викликав протест з боку багатьох європ. держав. Першими визнали новий титул рос. правителів Пруссія, Нідерланди і Швеція, потім Туреччина (1739), Великобританія (1742), Франція та Іспанія (1745), Польща (1764).

Наприкінці 19 ст. Р. і, займала територію у 22,4 млн. км2. За переписом 1897 її населення становило 128,2 млн. чол., у т. ч. Царства Польського — 9,5, Великого князівства Фінляндського — 2,6, Кавказького краю — 9,3, Сибіру — 5,8, Середньої Азії — 7,7 млн. чол. У Р. і. проживало понад 100 народів; 57 % населення становили нерос. народи. Тер. імперії 1914 поділялася на 81 губернію і 20 областей; налічувалося 931 місто. Частина губерній та областей була об'єднана в генерал-губернаторства (Варшавське, Іркутське, Київське, Московське, Приамурське, Степове, Туркестанське, Фінляндське). Офіц. васалами Р. і. були Бухарський емірат та Хівинське ханство. 1914 під протекторат імперії було прийнято Урянхайський край (тепер — територія Республіки Тува). Укр. землі у складі Р. і. поділялися на 9 губерній.

Р. і. була спадковою монархією на чолі з імператором, який мав верх, самодержавну владу, а його особа вважалася «священною та недоторканною». Імператор одноособово здійснював законод. владу (з 1906 — разом з Державною думою Російської імперії і Державною радою) та управляв д-вою через Держ. раду, Сенат, Раду міністрів Російської імперії \ м-ва. Видавав закони, а з 1906 володів правом законод. ініціативи. Без його підпису жоден закон не набував чинності. Самодержець оголошував стан війни, укладав договори з іноз. д-вами, був головнокомандувачем армії та флоту. Жалував титули, ордени та ін. відзнаки, станові права. Від імені імперії здійснював суд. владу, мав право помилування, пом'якшення вироків тощо.

Зак-во Росії грунтувалося на Повному зібранні законів Російської імперії та Зводі законів Російської імперії. Панівною церквою була православна, якою управляв імператор через Синод.

Піддані Р. і. поділялися на 4 стани: дворянство, духівництво, міські та сільс. обивателі. Дворянство було панівним станом, йому належала політ, влада. Нас. Казахстану, Сибіру та ряду ін. районів виділялося у самост. стан («інородці»).

Держ. гербом імперії був двоголовий орел з цар. регаліями; держ. прапором — полотнище з білою, синьою та червоною горизонтальними смугами; держ. гімном — «Боже, царя храни». Держ. мова — російська. Лют. революція 1917 ліквідувала самодержавство. 1(14).IX 1917 Тимчас. уряд Росії проголосив країну республікою. Імператори (імператриці) Р. і.: Петро І (1721— 25), Катерина І (1725-27), Петро II (1725-27), Анна Іванівна (1730-40), Іван VI (1740-41), Єлизавета Петрівна (1741—60), Петро III (1761- 62), Катерина II (1762-96), Павло I (1796-1801), Олександр І (1801-25), Микола І (1825-55), Олександр II (1855-81); Олександр III (1881-94), Микола II (1894— 1917).

Літ.: История гос-ва и права России. М., 1996; Каппе-лерА. Россия - многонац. империя: Возникновение. История. Распад. М., 2000; Тальберг Н. Д. Очерки истории имп. России. М, 2001.

О. Н. Ярмиш, Ю. А. Холод.

 

Схожі за змістом слова та фрази