(італ. banco - лава, конторка) - особливі економічні інститути, що акумулюють кошти і нагромадження, надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, емісію цінних паперів і операції з ними, випускають в обіг гроші тощо. Банківська справа виникла в докапіталістичну епоху. Зачатки банкірської справи відомі з 14 ст. (міста Пн. Італії, Німеччини, Нідерландів). Зростання і еволюція Б. в 17-18 ст. пов'язана з розвитком капіталізму в країнах Зх. Європи. Перший акціонерний Б. (Англійський Б. ) засн. в Лондоні 1694. Соціально-екон. суть і функції Б. зумовлюються способом суспільного вироби. Б. за капіталізму - це підприємства, які організують рух позичкових капіталів, сприяють концентрації і розвиткові капіталістичного виробн. і цим самим поглибленню його суперечностей, служать інтересам великої буржуазії, вилученню прибутку, посиленню експлуатації трудящих мас. Осн. функції Б. за капіталізму: 1) посередництво в кредиті; 2) зберігання коштів і посередництво в платежах; 3) мобілізація грош. доходів та заощаджень населення і перетворення їх на капітал; 4) створення кредитних засобів обігу. Б. здійснюють свої функції за допомогою кредитних і комісійних операцій. Ці операції проводять для одержання прибутку від посередництва в кредиті (у вигляді різниці між процентами, що їх стягують Б.по позичках, і процентами, які вони сплачують по вкладах) і від вкладень власних капіталів Б. в пром. та ін. підприємства. За формою власності Б. поділяють на держ. і приватні. З розвитком державно-монополістичного капіталізму зростає мережа держ. Б. і посилюється їхня роль. Є також Б. кооперативні (в США - взаємно-ощадні), комунальні, або муніципальні, які перебувають у власності міськ. самоврядування; мішані, де частина акцій належить окремим капіталістам, а частина -д-ві; міждерж., в організації яких і володінні ними беруть участь уряди різних країн (див. Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Банк міжнародних розрахунків). За характером діяльності капіталістичні Б. поділяють на центр. емісійні, комерційні (депозитні), інвестиційні, ощадні, спец. призначення (іпотечні, с.-г., зовнішньоторг. та ін.). Центральні емісійні Б. (у США - Федеральна резервна система) мають монопольне право випуску банкнот, концентрують тимчасово вільні або обов'язкові резерви інших Б., кредитують в основному д-ву та комерційні Б., здійснюють нагляд над всією кредитною системою і є засобом кредитно-грош. політики д-ви. Комерційні Б. здійснюють кредитування, розрахунки й фінансування пром., торг. та ін. підприємств. Ресурси цих Б. формуються залученням депозитів, випуском власних акцій і облігацій, запозичень у емісійних Б. Такі Б. наз. депозитними.В більшості капіталістичних країн комерційні Б. є важливою ланкою банківської системи. Інвестиційні Б. (в Англії - банкірські доми, у Франції - ділові Б.) фінансують і кредитують капітальні вкладення у пром-сть, торгівлю, транспорт та ін. галузі г-ва. Осн. частина їхніх ресурсів утворюється внаслідок випуску власних акцій і облігацій та одержання кредитів від комерційних Б. Іпотечні Б. видають довгострокові кредити під заставу землі і споруд. До Б. спец. призначення належать також с.-г. Б., які надають довгострокові кредити для виробничих потреб, та зовнішньоторг. Б., що спеціалізуються на кредитуванні експорту й імпорту товарів. В епоху імперіалізму процес концентрації виробн. і виникнення промислових монополій призводить до концентрації банківської справи. Змінюється характер діяльності Б. та їхня роль, з посередників вони перетворюються на наймогутніших монополістів Для розвитку банківської справи характерні: концентрація Б., виникнення банків-гігантів з великою кількістю філій, переважна частина яких належить незначній кількості надвеликих банків; збільшення кредиту й подовження його строків; активне зростання впливу Б. на посилення концентрації й монополізації виробн.; зміни у взаємовідносинах між Б. і пром-стю, безпосереднє впровадження монополістичного банківського капіталу в пром-сть і монополістичного пром. капіталу - в банківську справу, зрощування їх і утворення фін. капіталу й олігархії фінансової (див. Бостонська група - Мел-лони, Каліфорнійська фінансова група, Ллойдс, Німецького банку фінансова група, Фудзі та ін. фінансові групи); перетворення кредиту на засіб панування монополістичного капіталу. Б. відіграють нову роль не тільки всередині капіталістичних країн, а й за їхніми межами. Вони беруть участь у вивозі капіталу, експлуатації народів залежних країн Впливаючи на розвиток капіталістичного вироби., Б. сприяють загостренню суперечностей капіталізму і створенню матеріальних передумов для переходу до нового, соціалістичного способу вироби. В країнах, що розвиваються, найважливішим процесом є зосередження Б. в руках д-ви, звільнення від залежності та засилля іноз. банківських монополій, що за певних умов ставить Б. на службу розвиткові нац. економіки Поряд з цим розвинувся нац.-приватний банківський капітал. Одна з особливостей банківської справи в країнах, що розвиваються,- створення кредитних міжурядових інституцій (див., зокрема. Азіатський банк розвитку, Арабський банк економічного розвитку в Африці, Африканський банк розвитку).
Банки в дореволюці йній Росії почали створюватися в середині 18 ст. для надання фін. підтримки пануючим класам феод.-кріпосницької Росії. В 1754 було засн. перші дворянські банки в Петербурзі та Москві, 1769 - Асигнаційний банк (з 1786 - Держ. асигнаційний банк) у Петербурзі. З 1775 майже в усіх губерніях Рос. імперії виникають перші місцеві кредитні установи, послугами яких користувалися поміщики. Екон. криза, що охопила царську Росію напередодні скасування кріпацтва, поступовий розвиток капіталістичних відносин зумовили необхідність докорінної перебудови банк, системи. Уряд був змушений ліквідувати всі існуючі банки. В 1860 створено Держ. банк, який став центр. емісійним банком Росії. В 60-70-х pp. 19 ст. створюється ряд великих комерційних та ін. банків. Склалася капіталістична кредитна система, яка на поч. 1-ї світової війни включала 1476 різних банків і т-в взаємного кредиту. Гол. місце посідали Держ. банк та акц. комерційні банки, особливо петербурзькі. Характерною особливістю рос. банків була залежність їх від іноз. капіталу, зокрема франц., англ. і німецького. Через акц. комерційні банки іноз. капітал оволодівав важливими галузями рос. пром-сті. Великого розвитку набули в Росії іпотечні банки та кредитна кооперація, представлена держ. банками - Дворянським (1882) і Селянським (1883), 8 місцевими дворянськими, 10 акц зем. банками та 36 міськими кредитними т-вами. Потребу сел верхівки в кредиті задовольняли т. з. сел. громад, установи та земські каси дрібного кредиту, а гол. чин.- позичково-ощадні і кредитні т-ва. З 1842 в Росії створюються ощадні каси, які належали д-ві. Кредитна система на тер. України почала складатися наприкінці 18 ст. З 1783 тут розгорнув діяльність Дворянський банк, а з 1819- Держ. комерційний банк, які мали свої контори в Харкові, Одесі, Києві та ін містах. До 1917 на Україні було 6 акц. комерційних банків: Харківський акц. торг. (1867), Київський приватний комерційний (1868), Одеський дисконтний (1879) з філіями в Миколаєві й Кишиневі та Одеський купецький (1889), Київський промисловий (1871) та Катеринославський комерційний (1872) з філіями в Полтаві. З розвитком капіталізму гол позиції в економіці України зайняли столичні банки: Держ. (мав Харківську, Київську та Одеську контори і 24 філії), Петербурзький міжнар. комерційний (мав на Україні 35 філій), Азовсько-Донський (23 філії), Російський для зовнішньої торгівлі (17 філій). Поряд з конторами держ. Дворянського і Селянського банків після реформи 1861 на Україні було створено кілька місцевих зем. банків. Одними з перших засновано Херсонський земський банк в Одесі (1864) та зем. банки в Харкові, Полтаві й Бессарабсько-Таврійський в Одесі. Україна посідала провідне місце щодо мережі кредитно-кооп. установ. Бурхливий розвиток кредитної кооперації після 1906 призводив до розшарування селян та зміцнення куркульсько-заможних г-в. На поч. 20 ст. на Україні значного поширення набули т-ва взаємного кредиту, які обслуговували середню та дрібну буржуазію, а також позичково-ощадні каси. Банківська система дореволюційної Росії, в т. ч. й України, сприяла розвиткові пром. капіталізму, який у кін. 19 - на поч. 20 ст. вступив у стадію імперіалізму, загостренню суперечностей капіталістичного виробн., посиленню класової боротьби Б. за соціалізму за своєю суттю докорінно відрізняються від капіталістичних банків. Взявши владу в свої руки, пролетарські д-ви оволодівають держ. (національними) Б., націоналізують приватні Б., встановлюють держ. монополію банківської справи, підпорядковують діяльність Б. завданням соціалістичного перетворення економіки. Одним з перших законодавчих актів Рад. влади був декрет про націоналізацію банків. На всіх етапах будівництва соціалізму Б. служать справі зміцнення і розвитку соціалістичної економіки, інтересам трудящих, В умовах соціалізму для банківської системи притаманні такі принципові риси: держ. монополія і централізація банківської справи; ліквідація комерційного кредиту і застосування прямого банківського кредитування; перетворення держ. (національного) банку на єдиний розрахунковий центр країни з розгалуженою мережею контор і філій; плановий характер кредитних, розрахункових і касових операцій. В. І. Ленін писав: "Єдиний найбільший з найбільших державний банк, з філіями в кожній волості, при кожній фабриці - це вже дев'ять десятих соціалістичного апарату. Це - загальнодержавне рахівництво, загальнодержавний облік виробництва і розподілу продуктів, це, так би мовити, щось на зразок скелета соціалістичного суспільства" (Повне зібр. тв., т. 34, с. 292). Осн. функціями Б. соціалістичних країн є: короткострокове кредитування підприємств і госп. орг-цій; фінансування і довгострокове кредитування капітальних вкладень; акумуляція тимчасово вільних коштів і нагромаджень; проведення безготівкових розрахунків між підприємствами та орг-ціями країни; організація і регулювання грошового обігу, здійснення емісійних операцій, касове обслуговування підприємств і орг-цій; касове виконання держ. бюджету; контроль за правильним використанням коштів підприємствами та орг-ціями і за їхньою госп.-фін. діяльністю; організація і здійснення міжнар. розрахунків. Банківська система СРСР охоплює: Державний банк СРСР - єдиний емісійно-касовий, кредитний і розрахунковий центр країни, Будбанк СРСР, Банк для зовнішньої торгівлі СРСР. Держбанкові СРСР підпорядковано й ощадні каси. Держбанк СРСР має (поч. 1976) розгалужену мережу контор (178) і відділень (4097). На Україні існує широка мережа банків. Держбанк СРСР представлений тут республіканською, 25 обласними і 1 міськ. конторами та 655 відділеннями банку. Будбанк в УРСР має (1977) республіканську, 25 обл. контор, 97 відділень і 99 пунктів уповноважених при Держбанку.
В ін. соціалістичних країнах націоналізація і перебудова системи Б. відбувались з урахуванням досвіду СРСР і відповідно до особливостей істор. розвитку і співвідношення класових сил. Гол. роль у цій системі відіграє держ. (національний, або народний) Б. з функціями, аналогічними функціям Держбанку СРСР. Поряд з держ. Б. тут існують і ощадні каси. Банківська система відіграє важливу роль у розширенні екон. співробітництва соціалістичних країн і в розвитку соціалістичної економічної інтеграції. Екон., наук.-тех. та ін. зв'язки соціалістичних країн - членів Ради Економічної Взаємодопомоги обслуговуються Міжнародним банком економічного співробітництва і Міжнародним інвестиційним банком.
Літ.: Маркс К. Капітал, т. З, відділ 5. К., 1954; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 27. Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму; т. 34. Загрожуюча катастрофа і як з нею боротися; т. 36. Тези банкової політики; Атлас М. С. Развитие банковских систем стран социализма. М., 1967; Фінанси і кредит СРСР. Львів, 1974; Денежное обращение и кредит СССР. М., 1976; Денежное обращение и кредит капиталистических стран. М., 1977.
М. Т. Берков, І. М. Галь.
